П’ятниця, 17 Вересня, 2021
Бiльше

    «Вибраник Божий» і «геніальний вождь»: Як у Почаєві Московський патріархат зустрічав гітлерівців

    Архівні матеріали відкрили суперечливі, досі невідомі сторінки історії церкви Московського патріархату.

    Уродженка Кременця Ірина Дан-Коен, яка проживає у Німеччині, опублікувала у спільноті Kremenez Umland bis 1939.Krzemieniec i okolice do 1939 roku віднайдене у німецькому архіві звернення екзарха церкви Московського патріархату в Україні, архімандрита Почаївської лаври митрополита Олексія (Громадського) до духовенства і вірян з проханням молитовної підтримки нацистів.

    У хвалебному панегірику, надрукованому у червні 1942 року на сторінках кременецької газети, архієрей РПЦ назвав Адольфа Гітлера не інакше як «великим» і «геніальним вождем», «вибраником Божим», а вторгнення німецьких військ – «святою місією» проти «московських безбожних і безсумнівних сатрапів». З нагоди річниці нападу нацистів на СССР митрополит Олексій благословляв відправити у Почаївській лаврі і довколишніх храмах Московського патріархату молебень, аби Бог «допоміг Німецькій Армії допровадити святу місію до побідного кінця».

    Втім, лише декілька роками раніше, коли згідно з пактом Ріббентропа-Молотова на Тернопільщину прийшла Червона армія, архімандрит Почаївської лаври за вказівкою радянської влади відкрито підтримав зверхність Москви.

    7 травня 1943 року по дорозі з Кременця в Луцьк архімандрит Почаївської лаври, митрополит Олексій (Громадський) був вбитий вояками УПА. Як стверджують дослідники, у той день владика без охорони їхав у Луцьк автомобілем німецького генерал-комісара. Загін УПА, який полював за машинами нацистів, помилково розстріляв автомобіль, прийнявши архієрея РПЦ за німецького офіцера.

    Незважаючи на співпрацю митрополита Олексія з нацистами, нині УПЦ МП вшановує пам’ять архієрея. На місці його загибелі встановлено пам’ятний хрест, де щорічно служать панахиду. «Темні сторінки» біографії свого архієрея в УПЦ МП замовчують, адже сама церква наразі разом з проросійськими політичними партіями знаходиться в авангарді усіх святкувань «Великої перемоги» Колими над Бухенвальдом.

    За даними істориків, з нацистами співпрацювали не лише у російській церкві. Масштаби російського колабораціонізму часів Другої світової війни за кількісними показниками у декілька разів перевершують усі інші держави, що були жертвами нацистського вторгнення. Число російських збройних формувань у складі Вермахту сягало декількох десятків. Втім у Росії тогочасні архіви досі засекречують, перетворюючи Другу Світову війну на засіб пропаганди. Вочевидь, там досі знаходиться багато невідомих суспільству «темних сторінок» історії російського «народу-переможця» і його церкви.

    Фото газети

    ДО ВСЕЧЕСНОГО ДУХОВЕНСТВА І ВІРНИХ В УКРАЇНІ

    Наближається великий історичний день 22-го червня, коли Великий Вождь Німецького Народу Адольф Гітлєр дав наказ своїй славній і непереможній армії перейти совітський кордон і вступити в боротьбу з ворогом християнства, з ворогом усього людства – більшовизмом.

    Вість про цей великої і надзвичайної ваги чин зворушили не тільки нас, українців, але й цілий світ, бо на протязі довшого часу (26 років) уся Європа, а навіть цілий світ, чекав, хто буде тим великим вибраником Божим, що виступить на боротьбу з більшовицькою загладою, яка нищила все, що було в світі християнського, і вибавить людей від цього нещастя. Іноді насувались сумні думки, що пануванню більшовиків і кінця не буде. Але не так судив Господь. Він зобачив страждання невинних людей і цю неправду, яку діяли усі московські безбожні і безсумнівні сатрапи. Зобачив Він також і руйнування християнських храмів, вбивства священників, єпископів і інших христіян, і ця невинна кров заговорила від землі до неба.

    Для вибавлення від цієї заглади Господь вибрав Великий Німецький Нарід з його геніальним Вождем Адольфом Гітлєром, який і вступив в боротьбу з ворогами людства.

    Кінчається рік, коли пробила ця велика година, але ще й до цього часу провадиться тяжка боротьба за ліпші ідеали людства і за нашу ліпшу будучність. І ому ми в день річниці цього довгожданого моменту закликаємо Всечесне Духовенство звернутися зі своїм пастирським словом до вірних і закликати їх, щоб вони добре осознали значіння і важність переживаємого часу і в цей день, коли почалося визволення наше і усього людства, вознесли усередині молитви до Бога, щоб Він, Всемогучий, допоміг Німецькій Армії допровадити святу місію до побідного кінця.

    З приводу того, що 22 червня припадає на понеділок, урочистий молебен має бути відправлено напередодні, в неділю 21 червня, а в парафіях, куди своєчасно не дійде ця відозва, в наступну неділю.

    м. Кремянець, 16 червня 1942 р.+ Алексій, Екзарх України, Митрополит Волинський і Житомирський, Священно-Архимандрит Почаївської Св. Успенської Лаври.

    Джерело: За Збручем.

    Найсвіжіше

    Популярне