П’ятниця, 29 Березня, 2024
Бiльше

    Протоєрей ПЦУ Назарій Лозинський розповів, як совєти нищили унікальні розписи православної перлини Львова

    На стінах Академічного храму святого Іоана Златоустого, що у Львові, реставратори виявили авторський стінопис легендарного живописця Юліана Крупського.

    Про дивовижну знахідку розповів у коментарі “Гал-інфо” декан богословського факультету Львівської православної богословської академії Православної церкви України, настоятель вказаного храму протоєрей Назарій Лозинський.

    Фото надані отцем Назаром Лозинським.
    Протоєрей ПЦУ Назарій Лозинський. Фото з особистого архіву священника

    “Розпис цей зберігся досі, але в радянський час він був покритий звичайною побілкою. Коли в 90-х роках храм був переданий вже у користування УПЦ КП (нині – Православна церква України, – ред.), то, на превеликий жаль, не було стільки коштів, щоб відновити розписи”, – розповів священнослужитель.

    З історії відомо, що храм святителя Іоанна Златоустого був збудований ще наприкінці ХІХ ст. як центральний храм монастиря францисканок, тобто для ордену францисканок Римо-католицької Церкви у Львові. Тоді це був храм Найсвятішого Серця Ісусового.

    Про розмах будівництва свідчить те, що храм збудований з червоної та жовтої цегли за проєктом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича. Всередині був оздоблений алябастром. Також тут був алябастровий вівтар, який до сьогодні, на превеликий жаль, не зберігся, але збереглася алябастрова підлога.

    Засновниця монастиря Марія Моравська їздила Європою і просила про допомогу у жертводавців. На будівництво храму свої кошти щедро жертвували дуже знатні люди. Скажімо, родина князів Ліхтенштайну, аристократичні сім’ї Австрії, Польщі, інші заможні роди Європи.

    У 1946 році черниці-францисканки виїхали до Польщі. Після того совєцька влада у монастирі облаштувала обласний шпиталь інвалідів війни, а потім – інфекційну лікарню.

    За історичними даними, сецесійні розписи храму рослинними та геометричними орнаментами виконав у 1930-31 роках живописець, викладач львівської художньо-промислової школи Юліан Крупський.

    Фото з особистого архіву протоєрея Назарія Лозинського

    За совєтів храм був занедбаний, а розписи забілили після створення у монастирі інфекційної лікарні.

    “Чим цікаві і унікальні розписи у цьому храмі. За словами реставраторів, які здійснювали дослідження, на жаль, на сьогодні майже не збереглося розписів Юліана Крупського. Вони були знищені у післявоєнний період. Відомо лише кілька об’єктів, але їхній стан є значно гіршим. Тобто у цьому храмі, фактично, розписи Юліана Крупського є найкраще збереженими. Якість їхнього виконання дуже висока”, – зауважив протоєрей Назарій.

    При цьому, він підкреслив, що фахівці-реставратори наголошують на потребі паралельного мистецтвознавчого дослідження мистецького доробку Юліана Крупського, творчість якого була знаковою в період зародження львівської сецесії та міжвоєнний період.

    “На жаль, більшість цих пам’яток сьогодні втрачені (розписи павільйону архітектури, палацу мистецтв і фронтону палацу промисловості на Загальній крайовій виставці у Львові – 1894 р.), або знаходяться у аварійному стані та потребують реставрації (розписи Кохавинської церкви Покрови Пресвятої Богородиці смт. Гніздичів, Львівська область). Тому розкриття та реставрація розписів церкви Іоана Златоустого є надзвичайно важливою ланкою для дослідження, вивчення, та популяризації українського мистецтва початку ХХ ст. і міжвоєнного періоду, а зокрема творчості Юліана Крупського – періоду величезного сплеску та бурхливого розквіту винятково українського національного мистецтва”, – зауважили у висновках реставратори.

    За словами протоєрея ПЦУ Назарія, Варварське зафарбування стінописів – не єдиний приклад завдання шкоди храму святителя Іоана Златоустого совєтами. У часи совєцької окупації культова споруда назавжди втратила проповідальницю. Окрім того, в церкві були гвинтові сходи, а на стінах досі видно замуровані портали у вигляді арок, до яких ці сходи вели. Один із цих ходів вів на другий поверх адмінкорпусу, а інший був входом у келію ігумені.

    Також совєцька влада розпорядилась замурувати проходи до двох каплиць, які були при церкві – каплиці Св. Франциска та Св. Йосафата Кунцевича. Каплиці використовували у господарських цілях. Там є побілка, але священнослужитель припускає, що на їхніх стінах також має бути розпис.

    Справжньою окрасою храму стали вітражі, виконані у 1887–1889 роках мюнхенською фірмою Маєр, які вціліли. У вівтарній частині – це зображення Св. Меланії, Ісуса Христа з відкритим серцем та Архангела Михаїла. Створення цих вітражів свого часу фундували графиня Софія Сємєньська, Александра Гауснерова та Клементина з Сангушків Сапіга.

    Фото - Гал-інфо.
    Фото: Гал-інфо
    Фото - Гал-інфо.
    Фото: Гал-інфо

    Настоятель храму Назарій Лозинський зазначив, що пріоритетним для нього є реставрувати стінний розпис храму та врятувати стіни від пошкоджень і грибка. Однак, через високу вартість такої реставрації вказані роботи не будуть виконані у найближчому майбутньому.

    Довідка

    Юліан Крупський – живописець. Навчався у майстерні батька, живописця-декоратора Я. Круп­ського у Львові та Відні. Від 1892 року працював у Львові. Займався переважно декоративно-монументальним живописом. Розписував інтер’єри ри­мо-католицьких костелів на Львівщині та Станіславівщині. Проектував віт­ражі, малював краєвиди, релігійні сцени, портрети і натюрмор­ти у техніках олії, пастелі, акварелі, гуаші.

    Джерело – Гал-інфо

    Найсвіжіше

    Популярне