Нещодавно інформаційні майданчики, лояльні РПЦвУ, намагались розв’язати ще одну пропагандистську акцію проти Вселенської Патріархії, метою якої було звинуватити Константинополь в єресі екуменізму та зближенню із Римо-католицькою Церквою. Причиною такої акції стала нещодавня стаття видатного богослова Вселенського Патріархату, архієпископа Іова (Гечі), в якій він пропонував переглянути процедуру вирахування дати Великодня.
Свою позицію єрарх підтверджував ухвалами Першого Вселенського Собору 325 року, на якому було вирішено, щоб усі християни по всьому світу святкували Великдень в один день. Тому владика Іов висловив пропозицію до 1700-літнього ювілею цього Собору, який відбудеться у 2025, повідомити «християн про необхідність календарної реформи та спільної дати Великодня, щоб залишатися справді відданим рішенням першого Вселенського Собору».
З подібною ініціативою виступили і богослови Православної Церкви України. Викладач Київської православної богословської академії, доктор філософії, протоєрей Андрій Дудченко запропонував вираховувати дату святкування Великодня згідно нових астрономічних реалій та закликав «жити не фантазіями, а реальністю», щоб «зберігати вірність рішенням Першого Вселенського Собору, Великдень треба святкувати всім християнам разом».
Позиції ПЦУ і Вселенського Патріархату, що співпали, стали ще однією нагодою для РПЦвУ звинуватити Константинополь в «єресі». На проросійському порталі СПЖ опубліковали повідомлення про позицію архієпископа Іова під доволі маніпулятивним заголовком «Фанар виступив за календарну реформу і спільне з РКЦ святкування Великодня». Декількома днями раніше на цьому ж сайті сповістили, що «Римо-католицька церква вітає ідею Фанару про спільне святкування Пасхи до 2025 року».
Такими публікаціями рупори РПЦ намагаються втлумачити у голови своїх читачів думку про зближення Константинополя і Риму у питаннях віри, тим самим вказуючи, що готується нова унія між католиками та православними на умовах і правилах католиків. Іншими словами, Вселенський престол остаточно впадає у «єресь латинізму». Ознаками цього представники РПЦ називали бажання першості та влади у Православному світі, а тепер ще й додалось спільне святкування Великодня та єдиний календар.
Насправді ж відбувається чергова маніпуляція. Календарне питання турбує Церкву вже не одне століття, а сучасна формула, згідно, якої православні вираховують дату Світлого Христового Воскресіння вже давно не відповідає астрономічним реаліям, а найголовніше є явним і кричущим порушенням канону Першого Вселенського Собору про спільну дату святкування Великодня для усіх християн. Про це у тій же статті говорив і сам владика Іов.
Архієрей нагадав, що причина розходження дат полягає в тому що «не всі використовують однакові інструменти задля вирахування відповідного дня. Так, «православні досі використовують юліанський календар, запроваджений Юлієм Цезарем у 46 р. до н. е., який на цей час відстає від астрономічної реальності на тринадцять днів, і вони також використовують старі пасхальні таблиці для визначення повного місяця (“пасхалії”), що призводить до пізньої дати Великодня, яка може бути тиждень або навіть місяць після західної дати Великодня».
Це відставання у днях призводить до того, що «дата весняного рівнодення (21 березня) відповідає 3 квітня григоріанського календаря, який сьогодні використовується у всьому світі. Тому, якщо повний місяць з’являється до цієї дати, православні повинні почекати наступного повного місяця, і в цьому випадку між Західною та Православною Великоднями буде різниця в один місяць, як це буде цього року». Окрім цього, «згідно з астрономічними даними, православні святкують Великдень в неділю після другого повного місяця весни, що суперечить принципу Нікейського собору». Сам же Собор приписував святкувати Великдень у першу неділю після весняного повного місяця.
Таким чином існує реальна проблема, яка потребує відповідного загальноцерковного вирішення. До слова, у своїй публікації архієпископ Іов наводить низку спроб розв’язання цієї задачі у минулому столітті. Великі надії про його вирішення покладались на Великий і Святий Собор, який відбувся у 2016 році на Криті. Нагадаємо, що підготовка до його проведення розпочалась ще у 60-х роках ХХ століття. Календарна реформа та дата святкування Великодня була включена до 17 тем, які повинні були бути розглянуті на Соборі. Пізніше їх було скорочено до 10, але питання календаря та Пасхалії залишалось на порядку денному аж до останньої підготовчої наради 2016 року, де за наполяганням Російської Церкви було знято із регламенту собору як таке, що може викликати розкол у Церкві.
Таким чином ця проблема і надалі залишилась без відповідної загальноцерковної оцінки та об’єктивного врегулювання. Фактично православні відійшли від церковних канонів, які були прийняті усією повнотою Християнської Церкви, ще задовго до розділення на Католицьку та Православну Церкви. На цьому власне і наголошують, як владика Іов, так і освічені богослови з усіх Православних Церков. Розуміють це і в Московському патріархаті.
Нагадаємо, що у 2017 році очільник зовнішньоцерковних відносин РПЦ митрополит Іларіон Алфєєв в інтерв’ю виданню «ТАСС» висловив бажання святкувати Великдень усім християнам по всьому світу в один день, але на умовах Православної Церкви. Зокрема, Алфєєв заявив, що «хотілося б, щоб у всіх християн була єдина дата святкування Великодня. Папа Римський Франциск якийсь час тому виступив з ініціативою спільно встановити таку дату. Однак вважаю, що ця ініціатива могла б стати успішною тільки в тому випадку, якщо решта християнського світу перейшла б на православну пасхалію».
Можливість унормування цього питання згідно умов озвучених Алфєєвим уже була, про неї також згадує архієпископ Іов. Як зазначає владика, в черні 1977-го року в Шамбезі відбувся «З’їзд православних астрономів, який мав на меті підготувати календар, навіть більш точний, ніж григоріанський, та переглянути таблиці місяців відповідно до найточніших астрономічних даних». Завдяки їхнім зусиллям було винайдено більш точний, аніж навіть григоріанський (за яким живе РКЦ), новоюліанський календар. Також за словами єрарха «у 1997 р. Всесвітня рада церков провела консультацію з метою встановлення спільної дати Великодня та рекомендувала підтримувати нікейські норми (що Великдень повинен припадати на неділю після першого повного місяця весни), щоб обчислити астрономічні дані (весняне рівнодення та повний місяць) найточнішими з можливих наукових засобів, використовуючи як основу для відліку меридіан Єрусалиму – місця смерті та воскресіння Христа».
Фактично існував реальний шанс усією християнською спільнотою позбутись цієї проблеми раз і назавжди за умов, які влаштовували б як православних, так і католиків. Необхідно було лише прийняти рішення про перехід на новоюліанський, новітній православний календар, який вирізнявся більшою точністю і відповідністю астрономічним даним. Утім через деструктивні дії Москви це питання було знято із порядку денного Всеправославного Собору 2016 року, на який сама ж Москва і не поїхала. А вже через рік з уст її рупорів стали озвучуватись бажання, які підкреслимо, не можуть бути реалізовані через дії самих же російських церковників.
Питання календаря та пасхалії давно потребує свого відповідного рішення. Ця гостра потреба виникає не із-за бажання об’єднання із католиками чи єресі екуменізму, а через цілком очевидну невідповідність існуючої практики літочислення та вирахування пасхалії реаліям часу, яка йде всупереч загальноприйнятим канонам Церкви, зокрема Першого Вселенського Собору, який відбувся ще до великого розколу, а його авторитет і досі має високий рівень як в Православній так і Католицькій Церквах.
Заяви, які озвучують представники Московського патріархату та їх пропагандистські майданчики – лише чергова спроба маніпуляції свідомістю своїх же прихожан, яких намагаються залякати якоюсь вигаданою єрессю.
Сама ж Москва такими діями гальмує розгляд важливих та насущних питань, які потребують відповідного вирішення уже не одне століття. Ситуація із заявами Алфєєва яскравий тому приклад. Вкотре доводиться бачити як реалізуються подвійні стандарти. З одного боку, єрархи РПЦ декламують про свою турботу про православну віру, захист її вчення, канонів та єдності, а з іншого – коли мова йде про шляхи їх реалізації, саме Москва виступає ярим противником будь-яких необхідних і корисних рішень. Питання календаря не перше у цьому списку. Таким самим чином Москва гальмувала вирішення і українського питання.
Така позиція аналогічна до тієї, коли за наявності хронічних захворювань, хворий свідомо відмовляється від будь-якого лікування чи хірургічного втручання, мотивуючи це тим, що нехай буде хвороба, а ніж шрам на тілі. Така позиція суперечить здоровому глузду, адже шрам загоється, а прогресуюча хвороба може призвести до тяжких наслідків і навіть загибелі.
Як би кому не хотілось, але питання календаря, пасхалії та інші рано чи пізно, але потрібно буде розглянути і прийняти відповідне рішення. Той же, хто ж навмисно перешкоджає цьому процесу, свідомо шкодить усьому церковному організму.
