Субота, 20 Квітня, 2024
Бiльше

    Духовні захисники України

    На початку російсько-української війни весною 2014 р., до якої наша країна не була готова, ні технічно, ні психологічно, представники різних церковних конфесій, особливо, Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) відіграли важливу роль у підтримці духу воїнів на передовій та у їх поверненні від бойових дій до мирного життя. Представники цих церковних конфесій – воїни-капелани постійно надавали духовну і моральну підтримку захисникам України.

    Це важлива, можливо на перший погляд не зовсім помітна робота, яка, на справді, давала багатьом нашим воїнам внутрішній спокій та упевненість при виконанні низки складних бойових завдань, а також урівноваженість протягом непростого окопного життя при можливості кожної миті наразитися на небезпеку. Одним з яскравих прикладів єднання Церкви зі своєю паствою на фронті стало видання Молитовника українського воїна “Молись і служи!” із молитвою українського ветерана.

    Військові капелани звертають особливу увагу не тільки до живих захисників, але і плекають пам’ять про загиблих воїнів, вважаючи, що забуваючи цих людей ми втрачаємо наше майбутнє і зв’язок героїчної естафети між поколіннями українців у справі захисту своєї Вітчизни. ПЦУ та УГКЦ добре усвідомлюють, що хлопці, які віддали свій час, молодість, здоров’я, пролили кров за свою країну, за усіх громадян нашої держави, мають велику небезпеку потрапити у психологічну та духовну пастку. Тому Церква і Держава повинні зробити все для того, щоб Україна пам’ятала та шанувала своїх героїв.

    У зв’язку з цим міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна, яка сама була на фронті у загоні спецпризначення СБУ з перших днів російсько-української війни, після зустрічей з Митрополитом Київським та усієї України Епіфанієм та Главою Української греко-католицької церкви Святославом обговорила питання створення мобільних груп, які проводитимуть реабілітаційні тренінги з ветеранами у віддалених регіонах країни. До складу таких груп увійдуть військові капелани, психологи, соціальні працівники та представники Мінветеранів.

    Було домовлено про залучення священників та капеланів до національно-патріотичного виховання молоді, вшанування пам’яті загиблих героїв та проведення спільних заходів та психологічної реабілітації учасників бойових дій і ветеранів, загалом. Було також досягнуто домовленості в об’єднанні спільних зусиль в наданні допомоги ветеранам та сім’ям загиблих захисників України, враховуючи важливість підтримки ветеранської спільноти з боку Церкви у духовно-ціннісному єднанні українців, як важливого елемента протидії сучасним викликам і загрозам.

    Плюс шана і повага до ветеранів з боку Держави у поєднанні з практичними кроками щодо захисту прав ветеранів, підтримка проєктів повернення учасників бойових дій до мирного життя, проведення психологічної реабілітації стали важливими складовими ефективної державної ветеранської політики.

    Високі представники низки церковних конфесій запевнили, що Церква готова стати партнером Держави та долучитися до удосконалення програм реабілітації та повернення ветеранів до мирного життя, вважаючи, що питання ветеранів є надзвичайно важливим і хвилюючим. Адже це люди, які ризикували своїм життям, жертвували своїм здоров’ям заради захисту народу України. Але зараз вони потребують нашої особливої підтримки, тому що війна завжди залишає важкий відбиток у душі. Було домовлено провести круглі столи за участі громадянських ветеранських спілок та обговорити питання духовної підтримки ветеранів. Крім того, на території Музею історії Михайлівського Златоверхого монастиря очікується проведення спільної арт-виставки малюнків дітей ветеранів та загиблих захисників.

    Нарешті, стає очевидною важливість єднання зусиль Держави і Церкви у справі захисту України від зовнішньої агресії. Дуже добре, що військові капелани завжди на передовій разом зі своєю паствою – бійцями АТО/ООС. Адже треба не забувати, що захист Вітчизни це священний обов’язок кожного громадянина, при чому як віруючого, так і атеїста.

    Автор: Олександр Левченко. Джерело: Обозреватель.

    Найсвіжіше

    Популярне