П’ятниця, 16 Квітня, 2021
Бiльше

    103 роки тому Україна перейшла на новий стиль

    25 (12) лютого 1918 року Центральна Рада затвердила закон “Про заведення в Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час”. За законом відтоді 15 лютого ставало 1 березня, а годинник переводився на 1 год. і 8 хв. назад.

    Про події 103 роки тому розказало видання Gazeta.ua.

    З переходом від аграрного до індустріального суспільства нагальною ставала потреба уніфікації календаря та часу. Росія і, відповідно, підросійська частина України, у модернізаційних процесах відігравали роль наздоганяючих країн і не були лідерами, за яким можна здійснювати уніфікацію. До того ж вже давно встановили значні неточності юліанського календаря. Та в Росії переходити на григоріанський не хотіли через те, що він 1582 року був впроваджений буллою папи Римським Григорієм ХІІІ, тобто керівником конкурента РПЦ в християнському світі.

    Після повалення самодержавства пріоритетність Російської православної церкви помітно впала. 2 квітня 1917 року тимчасовий уряд ухвалив постанову “Про відміну віросповідних та національних обмежень”, а 27 липня – “Про свободу совісті”. Це свідчило про відокремлення церкви від держави. У постреволюційній пресі неодноразово йшлося про потребу переходу на новий календар. А центральні російські урядові і совєтські газети з самого спочатку свого виходу датувалися 2 стилями.

    Затверджений “Закон про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середньоєвропейський час”. Джерело: dsnews.ua

    Саме за григоріанським календарем 1917 року відзначили 1 травня як святковий день. У “совєтському” обґрунтуванні цього рішення зазначалося: “До цього часу російські робітники святкували своє пролетарське свято 1 травня за старим стилем. Лише в Західному краї та Польщі робітники виходили на вулицю в один і той же день із зарубіжними братами, тобто 18 квітня. Царська влада та православне духовенство старанно охороняли старий стиль, вбачаючи у ньому символ відірваності Росії від Європи та європейської думки”.

    Питання про перехід на григоріанський календар для українських урядовців активізувалося з початком мирних переговорів з країнами Четверного союзу у Бресті та укладенням 9 лютого Брестського мирного договору. Але в цьому їх випередила совєтська Росія, яка за день до підписання цього договору оприлюднила декрет совнаркому про перехід на західноєвропейський календар. Згідно з яким, після 31 січня старого стилю наступало 14 лютого нового.

    23 лютого 1918 року на засіданні Ради міністрів УНР міністр шляхів Євген Сокович порушив питання “про стиль і годину” та запропонував “установити на Україні київський час”. Рада міністрів погодилася з такою пропозицією та доручила Міністерству шляхів розробити відповідний законопроєкт і подати його на розгляд до Малої Ради. Визначили мотивування нового закону, яке запропонував міністр пошти і телеграфу Григорій Сидоренко: “Українська держава з заключенням миру приєдналась до європейської культури, прагне до неї – у Європі заведено новий стиль”.

    Вирізка з газети “Нова Рада” від (17 лютого) 2 березня 1918 року. Джерело: jnsm.com.ua

    Перехід на новий стиль календаря та середньоєвропейський час відбувався непросто. Повідомлення про переведення годинників з’явились у пресі 3, 4, а то й 5 березня. Це вносило свій момент дезорганізації, окремі підприємства зазнали збитків. Деякі редакції газет повідомляли своїх читачів, що видання на лютий за передплатою доставлятимуться аж до кінця березня. Дирекція київського водоканалу повідомляла своїх абонентів, що термін плати за лютий закінчується 13 березня – 28 лютого, а надалі треба платити уже за березень. Частина навчальних закладів залишилась вірною “керенському” часові. Через це вчителі-сумісники не встигали з однієї школи до іншої на свої уроки.

    1918 рік виявився із найкоротшим лютим – усього 15 днів, бо 16 лютого, згідно із законом Центральної Ради, вважалось вже 1 березня. Реформу календаря не визнала Російська православна церква. Церква продовжувала жити за старим стилем. Одне з найбільших церковних свят – Великдень, що 1918 року за прийнятим в РПЦ календарем припадав на 22 квітня, за світським стилем відзначався 5 травня. Уже після гетьманського перевороту. А церковне Різдво 25 грудня 1918 року припало на 7 січня 1919 року.

    Нагадаємо, предстоятель ПЦУ митрополит Київський і всієї України Епіфаній заявив, що святкування Різдва Христового в один день 25 грудня в Україні можливе після того, коли до такого рішення “дозріє” Церква та віряни.

    Найсвіжіше

    Популярне