Понеділок, 14 Червня, 2021
Бiльше

    Кремль понад усе прагне зірвати візит Вселенського патріарха до України

    Чим ближчою стає дата візиту Вселенського Патріарха Варфоломія до України, тим більшими стають панічні викиди з боку представників Московського Патріархату в Україні. А число таких випадків зростає щодня.

    У наших попередніх публікаціях ми вже розповідали про подібні прояви істерії з боку священнослужителів РПЦвУ. Проте, не дивлячись на такі прояви істерії, візит Його Всесвятості ніхто не скасовує, а в Україні вже розпочинають відповідні приготування до зустрічі високого гостя. Та й самі випадки масової канонічної шизофренії від московських церковників, імовірно, не дають бажаного результату, а тому цілком закономірно, що в Кремлі незадоволені роботою своїх агентів в рясах. Тому у білокам’яній вирішили залучити до протидії візиту Патріарха Варфоломія усі можливі ресурси і задіяти усіх вірних служак.

    Підтвердженням цьому можна вважати нещодавнє «Обращение к Его Всесвятейшеству Варфоломею, Архиепископу Константинополя – Нового Рима и Вселенскому Патриарху», яке 12 лютого було опубліковано на сайті одіозного народного депутата України Андрія Деркача. Під цим зверненням підписалась ціла низка прихильників Москви, серед яких колишній регіонал, а нині депутат від ОПЗЖ – Нестор Шуфрич, журналіст В’ячеслав Піховшик, і сам Андрій Деркач. Хоча на самому сайті не вказується авторство цього звернення, утім імовірно, що воно належить самому Деркачу.

    Спочатку скажемо декілька слів про самого автора. Народний депутат України Андрій Деркач за інформацію «Бази митротворець» є агентом російських спецслужб, антиукраїнським пропагандистом, противником української автокефалії. Про співробітництво Деркача із російськими спецслужбами, свідчить хоча б те, що навчався він у Вищій школі КДБ ім. Ф. Дзерджинського. Його також відносять до числа спонсорів Московського Патріархату в Україні, сам же він себе називає президентом міжнародного православного кінофестивалю «Покров», який проходить під егідою РПЦвУ.

    Утім прославився Деркач нещодавніми так званими плівками «Байдена-Порошенка», якими намагався вплинути на нещодавні вибори Президента в США, натомість потрапив під санкції від США. Тепер же цей невдалий автор «сенсацій» взявся до викриття наслідків Томосу про автокефалію від Вселенського Патріарха Варфоломія, чому власне присвячене уже згадане нами звернення.

    Саме звернення за обсягом надто об’ємне і має декілька додатків, у чому відразу можна побачити руку Деркача. Написано воно у стилі і дусі російської пропаганди щодо теми Томосу про автокефалію та взагалі Православну церкву України. У зверненні повторюються усі ті самі меседжі про «раскол всего православного мира», про «захваты храмов», про закон «который обязывает переименовать УПЦ в «Русскую православную церковь в Украине»», про «попытки отобрать у УПЦ Киево-Печерскую и Свято-Успенскую Почаевскую Лавры», про «втручання політиків і СБУ в проведення об’єднавчого собору», про «Філарета», тощо.

    Читаючи це звернення спочатку стає не зрозумілим навіщо Деркач перераховує усі раніше озвучені так звані «факти», і взагалі, незрозуміло до чого тут сам Деркач, Шуфрич та інші. Погодьтеся доволі комічно читати про «втручання політиків у церковні справи» від самих же політиків, але із іншого табору.

    Для того аби краще зрозуміти причину і мотив написання цього звернення, варто розпочати читати саме звернення з кінця. Бо у кінці автори указують безпосередню мету звернення, процитуємо її повністю: «просим и призываем Вас, Ваше Всесвятейшество, к своему приезду в Украину начать прекращенный Вами межправославный диалог по украинскому вопросу с участием всех 14 Православных Церквей и только после этого прибыть с реальным пакетом и дорожной картой реального и всеобъемлющего примирения православных в Украине, а не с захватническим и коварным «планом Барбаросса». Для чего, как Вы понимаете, необходимо участие всех сторон православной общины Украины, не подменяя всех действующих лиц фейковыми фигурами или разного рода мошенниками».

    Саме це є головним лейтмотивом звернення, а не бажання розповісти його Всесвятості та Синоду Вселенського Патріархату про наслідки «которые произошли в результате провозглашения Томоса», про що вказано на початку звернення.

    Таким чином, як ми і припускали, стає цілком очевидним, що причиною написання цього звернення – майбутній візит Глави Вселенського Патріархату до України. Який, за словами підписантів, можливе лише за умови відновлення «межправославного диалога по украинскому вопросу» і за наявності якоїсь незрозумілої «дорожной карты реального и всеобъемлющего примирения православных в Украине».

    На відміну від церковників РПЦвУ, звернення Деркача написано у дипломатичному тоні. До слова, до самого Патріарха Варфоломія автори звертаються згідно церковного протоколу «Ваше Святейшество». Хоча звернення не містить різких висловлювань у сторону Його Всесвятості, проте за всіма нібито дипломатичними звертаннями ховається море лицемірства і нахабності.

    Так, наприклад, автори визнають право Вселенського Патріарха на дарування автокефалії. Зокрема з приводу цього у тексті вказується, що «Никто в мире, в том числе и мы, не подвергаем сомнению Ваше каноническое право даровать автокефалию той или иной Церкви на законных, канонических основаниях». За їх словами саме це право визнали 4 помісні Церкви, а «никаким образом не признали каноничность клириков ПЦУ».

    Утім нижче автори зверненні суперечать самі собі і говорять, що «Одни Церкви из православной семьи признают ПЦУ, а другие не признают. И увеличение признавших ПЦУ с одной до четырёх Церквей (за два года) из четырнадцати». І це не єдиний приклад, коли підписанти нібито виявляють свою повагу до Його Всесвятості, а потім висувають купу звинувачень і навіть погроз.

    Стосовно самої української автокефалії, то, на їх думку, у випадку із Томосом ПЦУ «впервые дарование автокефалии произошло совершенно необъяснимым образом, когда в руки людей, не имеющих канонического статуса и враждующих между собой, как манна небесная с неба упал Томос, который сделал их каноническими в то время, когда они (как известно всему православному миру) не имели канонических степеней иерейского и архиерейского достоинства». Сам же Томос – «стал частью политической жизни Украины и инструментом в постыдных деяниях политиков».

    Об’єднавчий собор, за словами Деркача і компанії, зібрав «абсолютное меньшинство противоборствующих между собой УПЦ КП, УАПЦ и маргинальных представителей УПЦ», утім ще на етапі його підготовки «Экзархи почти за полгода не смогли достичь в ходе переговорных процессов консенсуса между всеми православными группами Украины для того, чтобы «Объединительный Собор» в реальности был объединительным».

    Окрім цього, автори зізнаються, що ставали на заваді участі в ньому представників РПЦвУ. Зокрема, автори зізнаються, що «один из епископов УПЦ Митрополит Агапит был освобожден нами из-под «конвоя сопровождения» в ночь накануне этого так называемого «Объединительного Собора»». Взагалі Собор не виконав свого призначення, і розкол в Україні «не уврачеван», а навпаки «разделение теперь произошло не по приходам и епархиям, а по сердцам православных людей».

    Тому увесь процес утворення Православної Церкви України, на їх думку, є лише «гибридная пропагандистско-информационная акция, направленная на заведение в полное заблуждение всех тех, кто не до конца разбирается в тонкостях канонического права».

    Доволі дивним виглядають слова про тих, «кто не до конца разбирается в тонкостях канонического права», адже серед числа самих підписантів жодного богослова чи священника, лише політики, журналісти та громадські діячі. Такі висловлювання направленні в бік Вселенського Патріарха, який є висококваліфікованим знавцем церковного права, досвідченним богословом, істориком, виглядають як повний абсурд. Такі вказівки Деркача і Шуфрича нагадають цитату із радянського фільму: «ты ещё в говне не разбираешься, а уже про Бога рассуждаешь!».

    Утім на цьому ода абсурду продовжилась і далі ці люди, які «до конца разбираются в тонкостях канонического права» повідомляють Патріарху, «что без общеправославного консенсуса уврачевать раскол в Украине не получилось». Останнє формулювання вказує на те, що вчились розбиратись у «тонкостях канонического» ці недобогослови у РПЦ.

    У контексті листа стає очевидним, що усі провини автори покладають на «военного и государственного преступника» п’ятого президента України Петра Порошенка. Самого ж Вселенського Патріарха Варфоломія, у контексті того ж звернення, підписанти вважають неправдомовцем. Зокрема автори вважають, що висловлювання Його Всесвятості щодо наслідків дарування Томосу, не відповідає дійсності, адже «то, что происходит на самом деле, не соответствует тому, что Вы говорите». Це проявляється в тому, що в Україні досі «камень раскола никто так и не смог сбросить с дороги движения к всеобщему церковному единству».

    Причиною цього є демарш Філарета, який породив «раскол и в самой ПЦУ». Про самого ж Філарета у зверненні говориться як про «уважаемого отдельными гражданами Украины религиозного деятеля, в конце концов, старика, «Почетного Патриарха» Филарета молодые, воспитанные им «волки в рясах» отобрали с помощью бизнес-партнёра Порошенко Андрея Мацолы имущество, собственность и пока еще разрешили служить в Свято-Владимирском соборе», і який «рукополагает» новых «епископов», пытаясь реанимировать УПЦ КП, называя делегированные Вами в Томосе права обманом и фикцией и обвиняя своих бывших воспитанников в рейдерстве и нарушении обязательств».

    Окрім цього на їх думку «не соответствует истине Ваше заявление о том, что «единство православия не подвергается проверке из-за ответа Вселенского Патриарха на просьбу украинских православных». Этот ответ не только не обеспечил преодоление раскола в Украине, но и обернулся разобщением, смущением и искушением предвестниками раскола внутри большой православной семьи». І в цьому випадку «знавці канонів» проявили свою російську натуру і заявили, що «раскол грозит перекинуться на весь православный мир и уже ограничивает евхаристическое общение».

    Коментувати це вкрай абсурдно, адже як ми так і низка інших богословів та експертів зазначали, що ніхто окрім самої РПЦ у так званий «розкол» не йде навіть її сателіти, проте як РПЦ так і її недобогослови продовжують жити у своїй видуманій реальності «глобального розколу».

    Далі ці «каноністи» звинувачують Патріарха Варфоломія в організації «духовно-канонического хаоса», унаслідок якого «сформировался новый политический формат православия, где стало обычным постыдное разделение людей по признакам религии, языка, национальности; использование парамилитарных формирований и серфинга на национал-радикальной риторике», що знову таки розходиться зі словами Вселенського Патріарха.

    Окрім цього, Деркач і його поплічники, підозрюють що причиною співпраці Його Всесвятості «с Петром Порошенко и новой властью является исключительно цель рейдерского завладения церковной собственностью на территории Украины». У даному випадку мова йде «о тайном протоколе», який підписали Його Всесвятість і Петро Порошенко «3 ноября 2018 года в Стамбуле», згідно якого Україна повинна передати Вселенському Патріарху у користування «11 украинских святынь (храмов, соборов, монастырей, Лавр), находящихся сегодня в пользовании для молитвенного служения верующих УПЦ».

    Хоча текст угоди був опублікований і з ним може ознайомитись будь хто, і в ньому немає жодного слова про передачу культових споруд, автори далі продовжують поширювати цю нісенітницю, яку вигадала все та ж російська пропаганда. Для чого? Достеменно не відомо. Можливо для того аби лякати бабок-клікуш, чутками про те, що Патріарх Варфоломій їде в Україну відібрати храми, або ж знову у Деркача заграло бажання розкрити таємні змови, як на кшталт плівок «Байдена-Порошенко».

    Нагадаємо, що за останні сам Деркач попав під санкції від США, чи спіткає тепер Деркача ще анефема побачимо згодом. Не забули підписанти і знавці «тонкостей канонического права» і про самі Сполучені Штати, «вмешательство» яких також призвело «к православному расколу».

    Також однією із причин цього ж «православного розколу» називають геополітичні причини, через які Україну намагаються зробити «зону раздражения и «красную тряпку» для России». Автори окрім того, що розбираються в тонкощах «канонічного права» так ще мають якісь надздібності, за допомогою яких бачать ці геополітичні інтереси «за омофором Вселенського Патріарха».

    Деркач разом зі своїми поплічниками вважає, що «отсутствие диалога внутри православной семьи на эту тему, в том числе между Вами и Патриархом Московским и всея Руси Кириллом, вносит еще большие смущение и смуту». Окрім цього підписанти згадали про провальний і ганебий Аманськиий псевдособор. На їх думку «нежелание реагировать на «призывы к всеправославным встречам», возможно, ошибочна», тому вони вказують Патріарху Варфоломію «розібратись», адже «Возможно, Вы ошибаетесь. И как Патриарх, и как простой смертный человек. Вы не святой, Ваше Всесвятейшество».

    Останні висловлювання лише свідчить про безпардонність і нахабність авторів, адже як політики і люди можуть вказувати людині такого високого Церковного сану на його гріховність, якщо і самі по вуха погрузли у гріхах та публічних скандалах.

    Не забули так звані каноністи і про «єресь папізму» і вказали Патріарху, що сьогодні він провадить політику «Первенствующего Патриарха, а не равного среди равных, не свойственно нам как православным в понимании соборности в управлении».

    Утім апогеєм абсурдом і виявом м’яко кажучи невихованості і нахабності стала вказівка Вселенському Патріарху про те, «сколько Ваших предшественников были низложены с престола за то, что вносили смуту в межправославные отношения», і висловлення надії, що у Його Всесвятості «нет цели на «финишной прямой» Вашей жизни «гнать лошадей куда попало, а дальше будь что будет»». І як вишенька на торті лицемірства і блюзнірства після таких висловлювань стала фраза «Многая лета Вам, Ваше Всесвятейшество».

    Таким чином із цієї усієї оди абсурду, блюзнірства, лицемірства і нахабності можна зробити висновок, що Москва неабияк схвильована майбутнім візитом Вселенського Патріарха Варфоломія до України. Тому зараз ведеться цілеспрямована кампанія задля компрометації цього візиту. Утім кінцева мета цієї кампанії – зірвати самий візит. Адже РПЦ боїться Вселенського Патріарха, як біс ладану, адже він буде мати катастрофічні наслідки для Московського Патріархату в українському суспільстві.

    Найсвіжіше

    Популярне