Субота, 19 Червня, 2021
Бiльше

    Лише визнання української Автокефалії допомагає загальноправославній єдності, – Вселенський патріарх

    Вселенський патріарх Варфоломій І розповів у інтерв’ю tovima.gr, що надання автокефалії ПЦУ було єдиним реальним розв’язанням проблеми. За його словами, лише визнання української Автокефалії, усіма Церквами, допомагає загальноправославній єдності.

    Подаємо переклад інтерв’ю із російської на українську згідно cerkvarium.org

    – Ваша Всесвятість, весь світ вражений пандемією. І все ж є люди, серед яких і члени Церкви – духовенство та миряни, які заперечують існування хвороби, і в той же час тисячі лікарів і медсестер борються за життя, заради підтримки хворих. Яка ваша думка?

    Пандемія змінила наше соціальне життя, наше повсякденне життя, нашу участь в житті Церкви. Весь цей час ми вражені стражданнями незліченної безлічі людей, і ми вражені самопожертвою лікарів і медсестер. Ось чому перед обличчям такої кількості жертв і такого болю неприпустимо, щоб люди заперечували реальність пандемії, вважаючи її вигадкою різних груп. Це ще більш провокаційно, коли такі погляди виражаються християнами, часто духовенством, які оголошують самі себе захисниками свого власного Бога. Новий Завіт стверджує, що той, хто не любить людину, не може любити Бога. Вони байдужі до захисту інших людей. Відмова від маски і від усіх запобіжних заходів відбувається не просто через незнання, а через некроз (смерть) любові всередині них. Наука, коли вона відкриває сприятливі перспективи для майбутнього людства, – це дар небес. Звичайно, наша віра не постраждає, якщо ми будемо слідувати вказівкам експертів. Також обмеження на участь в Богослужіннях не применшують важливість храму і того, що в ньому відбувається для життя віруючих. Захисні заходи не спрямовані проти Церкви. Вони захищають віруючих, які, як і всі інші, так само є уразливими для вірусу.

    Чи будете Ви робити щеплення від коронавірусу?

    – Звичайно, я буду робити цю процедуру. Крім того, думаю, що цього вимагає мій вік. Мені майже 81 рік, тому я належу до віковими групами, яким необхідно зробити щеплення. Але це не тільки питання необхідності або вибору, а й відповідальності перед іншими людьми. З цього я сподіваюся, що велика частина населення землі скоро буде вакцинована, що дозволить зупинити поширення смертельного вірусу. Звичайно, до тих пір ми все повинні строго дотримуватися заходів захисту, щоб не оплакувати нові жертви.

    У Православній церкві були різні тенденції і думки щодо побоювань, висловлюваних деякими щодо небезпеки передачі вірусу під час Божественної літургії. Як Ви думаєте, чи може бути загальноприйнятна відповідь, яка слідує прогресу науки, почуттям всіх віруючих і живій традиції Церкви?

    – Наша Церква не вперше за свою історію зіткнулася з пандемією і сумнівами, які вона викликає. На початку санітарного кризи ми направили лист православним братам предстоятелів, щоб дізнатися їхні думки з цього питання. Їх позиція збігалася з позицією Вселенського Патріархату. Так, в червні Святий і Священний Синод заявив, що Церква залишається твердою і непохитною у своєму вченні щодо суті Таїнства Святого Причастя, яке не підлягає обговоренню.

    Ваша Всесвятість, виповнюється два роки з тих пір, як Ви офіційно вручили Томос про автокефалію Церкви України. Як Ви оцінюєте курс новоствореної Церкви? У деяких колах стверджують, що рішення Вселенського Престолу відповісти на прохання українських православних стало випробуванням єдності Православ’я. Ви турбуєтесь про всеправославну єдність?

    – Єдність православ’я не піддається випробуванням через відповіді Вселенського Патріархату на прохання українських православних. Українська автокефалія була актом відповідальності Матері-Церкви перед мільйонами наших православних братів і сестер, які опинилися поза Церквою не зі своєї вини. І, звичайно ж, це не було так, як провокаційно його звинувачує російська пропаганда, з метою задоволення політичних цілей або навіть геополітичних інтересів. Два роки по тому ми раді бачити розвиток нової Церкви і блаженнійшого митрополита Київського кир Епіфанія, який своїм м’яким характером і братніми ініціативами вносить свій внесок в нормалізацію церковного життя там. Ми читаємо різні звинувачення в насильстві екстремістських груп проти православних людей в Україні. Якщо, звичайно, такі дії відбуваються, незалежно від того, звідки вони виходять, на шкоду кому б то не було, ми засудили їх з самого початку, як ми засудили всі види провокацій, спрямованих на створення атмосфери напруженості серед народу України, а також тих, які здійснюються заради образи Вселенського Патріархату.

    З українським питанням ми вчинили так само, як і в інших випадках надання автокефалії. Ми йшли усталеною церковній практиці багатовікової традиції Православ’я. Нагадаю, що Константинополь вже надав, ще до України автокефалію дев’яти іншим Помісним Церквам. Сьогодні, звичайно, деякі з корисливих цілей заперечують це, яке є само собою зрозумілим. Яке ж це безглуздя! Ті, хто ставлять під сумнів права і обов’язки Вселенського Патріархату, по суті ставлять під сумнів свої власні існування й ідентичність, і саму структуру Православ’я.

    Як Ви ставитеся до позиції Московського Патріархату? І які Ваші наміри і ініціативи, які належать тому, хто є перший у Православ’ї, як це загально прийнято, для подолання цієї ситуації?

    – Пані Антоніаді, по-перше, оскільки була розроблена відповідна парафілологія (коментарі, які мало стосуються теми і не мають значення – примітка перекладача), яка в основному поширюється особами і колами Російської Церкви, ми повинні ясно дати зрозуміти, що в Православ’ї немає розколу. У Церкви Росії є інша точка зору з приводу українського питання, яка проявилася в припиненні спілкування з Матір’ю Константинопольською Церквою, а потім і з іншими Церквами, що визнали автокефалію нової Церкви. За нашою оцінкою, це був неправильний вчинок сестринської церкви Росії. Тому, повторюю, розколу в Православ’ї немає. Була проблема. Протягом трьох десятиліть Москва демонстративно закривала очі на трагічну ситуацію в Україні. Реально заважала знайти рішення, щоб, не втратити контроль над Києвом, який вона відірвала у Константинопольської церкви користуючись складними часами і ситуаціями.

    Таким чином, надання Вселенським Патріархатом статусу автокефалії Церкви України було не тільки еклезіологічно і канонічно правильним, але і єдиним реальним вирішенням проблеми. Отже, тільки визнання Української Автокефалії усіма Православними Церквами допомагає загальноправославній єдності, а не яка-небудь інша позиція, ні очікування, ні заклики до Всеправославних зборів, ні нескінченні і незліченні інтерв’ю в ЗМІ, повні образливих характеристик нашого Патріархату. Що стосується мене як Вселенського Патріарха, я не можу допустити, щоб православна еклезіологія була змінена на вівтарі скромних мотивів. Я не маю права зробити навіть крок назад. Делікатність не принесе користі, коли на карту поставлені богослов’я, порядок і священні традиції нашої Церкви. «Гостріше від будь-якого ножа» – це слово Істини. Про це свідчить історія, джерела, документи, факти. Її псують гроші, залякування, пропаганда і сни літніх ночей. О ні! Станьмо добре (Нехай будемо стояти добре)!

    – Що Ви відповідаєте тим, хто звинувачує Вас в тому, що Ви ведете себе як Східний і Православний Папа?

    – Ще одне необгрунтоване звинувачення. Папізм – це те, що я несу тягар обов’язків мого служіння? Вони тепер вперше почули про ці обов’язки? Хіба вони не читали їх в церковній історії? Кажуть, що з церковної точки зору роль Константинополя закінчилася з падінням міста. Немає більшої неточності! Всі сьогоднішні автокефалії були надані в період після падіння. Коли Вселенський Патріархат надавав автокефалію тій чи іншій Церкві, чому вони не звинуватили його в «папських претензіях»? У якийсь момент брехня і пропаганда повинні припинитися перед правдою Церкви! У Православ’ї немає ні папи, ні папства. Ті, хто висуває це звинувачення, хочуть довести помилкову думка про те, що Вселенський Патріархат нібито порушує канонічну традицію Православ’я, яку, звичайно, вони самі не тільки не поважають і не визнають, а й зневажають,

    Отже, будемо говорити відверто. Насправді проблема не в українській автокефалії і не в нібито неіснуючих або недійсних рукоположеннях (хіротоніях, – прим. перекладача) української ієрархії, на які деякі посилаються спеціально. Мета полягає в тому, щоб відібрати ці унікальні обов’язки Константинопольського Престолу, щоб вони перейшли в інші руки. Отже, з моєї позиції, як Ви розумієте, я не можу, з одного боку, відмовитися від відповідальності, які мої попередники заповідали через практику Церкви, а з іншого боку, допустити, оскільки це також моя відповідальність, це духовне падіння тих, хто заграє з федералізацією Православної Церкви по протестантським стандартам. Хто ж тоді поводиться як «Православний Папа»? Той, хто залишається вірним її традиціям, або той, хто претендує на становище, якого у нього ніколи не було і яке він ніколи не отримає?

    У 2021 року виповнюється 30 років з дня Вашого обрання на Вселенський Престол. За цей час багато разів піддавалися випробуванням Церква і Вселенський Патріархат. Що Ви вважаєте важливими моментами Вашого патріаршества?

    – З того моменту, як я став кліриком в 1961 році, і до сьогоднішнього дня, змістом і метою мого життя є служіння Церкві. Я переконаний, що все, що я зробив, було не моїм трудом, а даром Божої благодаті. Я проходжу 30-й рік мого скромного патріаршества. За ці тридцять років відбулося багато: підготовка Священного і Великого Собору Православної Церкви, який пройшов на Криті в 2016 році, відновлення наших Митрополій в Малій Азії і в Східній Фракії, а також і створення нових в різних частинах світу як наслідок місіонерської діяльності і переміщень населення, наші регулярні паломництва до Каппадокії, Панагію Суміла і в усі священні місця наших отців, відродження освіти для грецького населення на Імвросі і підтримка греків Константинополя, а також незліченні ініціативи нашого Патріархату в усьому світі, такі як захист навколишнього середовища, міжхристиянський і міжрелігійний діалог та інші. Я сподіваюся, що Бог удостоїть нас побачити відкриття Богословської школи в Халкі, яка залишається несправедливо закритою з 1971 року.

    Патріархат присвятив 2020 рік молоді. Рік був відзначений ізоляцією, інтернетними методами і страхом. Що ви хочете сказати молодим людям, які переживають примару фінансової кризи і життєвої невпевненості щодо майбутнього?

    – Я поділяю тривогу молодих людей. Зрештою, колись я теж був молодий, мав мало грошей в кишені, але з безліччю мрій в серці. Початок шляху кожної людини часто буває важким. Нам потрібна впевненість у своїх силах і постійні зусилля для вдосконалення. Сьогодні незахищеність молодих людей зростає як через пандемію, так і через її економічні наслідки. Діти мої, не бійтеся, ніколи не бійтеся в своєму житті, скільки б труднощів не виникало. Майте віру, надбайте духовні засоби для розвитку і освіту, будьте рішучі, майте терпіння і будьте завжди солідарні один з одним, але також і з тими, хто знаходиться в більш скрутному становищі, ніж ви. Солідарність – це протиотрута від будь-якої особистої і соціальної кризи.

    – Ваші новорічні побажання?

    – Користуючись нагодою інтерв’ю, я бажаю видавцям, читачам газети і всім, щоб новий 2021 рік був мирним, таким що приносить радість, творчим, роком звільнення від смертельної пандемії і наповненим благословень і дарів Бога любові. Будемо єдині і солідарні для подолання наслідків безпрецедентної санітарної кризи. Нехай Христос дасть нам силу. Таку силу, яку тільки втілений Бог може дати страждаючій людині і всьому творінню. Від Великої Церкви і завжди Маяка, що світить (Фанара), бажаю всім многих і благословенних років!

    Найсвіжіше

    Популярне