Центр протидії дезінформації при РНБО України дослідив аналогії пропагандистських підходів фашистів у другій світовій війні та сучасних рашистів у війні проти України.
З’ясувалося, що Путін – давній шанувальник і послідовник рейхсміністра народної освіти і пропаганди третього рейху Йозефа Геббельса: “Геббельс же казав, що чим неймовірніша брехня, тим легше в неї повірять. І він досяг свого, він був талановитою людиною”. Як і Геббельс, Путін встановив жорсткий державний контроль над ЗМІ та культурою, аби маніпулювати громадською думкою.
Рашисти змінюють свідомість натовпу простою, але масштабною і концентрованою брехнею, за такими принципами Геббельса:
• Пропаганда має бути масштабною і безперервною з кількох різних джерел одночасно, адже люди засвоюють лише повторене тисячі разів.
• Спрощені будь-які повідомлення сприймаються навіть примітивними індивідуумами.
• Максимальна одноманітність зрозумілих, коротких та дошкульних повідомлень. Лозунг має повторюватися в кожному інформаційному повідомленні.
• Пропаганда не передбачає жодних диференціацій і не дозволяє коливань і різних варіантів чи можливостей.
• Звернення до емоцій з мінімальним задіянням раціональності: можна плести мотузки з натовпу, що перебуває під емоціями
• Шок і брехня – основа досконалої пропаганди. Тільки шокуючі повідомлення миттєво поширюються. Раціональні адекватні міркування проходять непомітно.
Знайдіть самостійно аналогії в знакових цитатах Геббельса, які, на наш погляд, впроваджуються в російському інформаційному просторі:
• «Дайте мені засоби масової інформації, і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней».
• «Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм».
• «Значуща людина заради свого бажання здатна використати будь-які засоби для досягнення своєї мети».
• «Роби що завгодно, без сорому, коли йдеться про нову Німеччину!»
• «Ми прагнемо не правди, а ефекту».
• «Диктатору не потрібно слідувати волі більшості, однак він має бути здатним використовувати волю народу».
• «Один народ, одна країна, один керівник!»
• «…лозунг про те, що на сході ми боремося винятково з більшовизмом, а не з російським народом, суттєво полегшить там нашу боротьбу»
• «Чи бажаєте ви тотальної війни? Чи довіряєте ви фюреру сильніше, ніж будь-коли?… А тепер, народ, повстань, і нехай вибухне буря!»
• «Народ повинен думати про що завгодно, лише не про мир»
Основні наративи геббельсівської пропаганди, які використовують рашисти у війні проти українського народу, надаємо без коментарів і аналогій (sapienti sat):
• В жовтні 1941 року Геббельс заборонив називати радянських бійців солдатами, щоб прості німці не порівнювали цих «тварин і потвор» з солдатами третього рейху. Він прагнув зробити героями німецьких солдатів, а радянські атаки висвітлювалися як «даремні».
• На фоні суттєвих втрат Німеччини на східному фронті Геббельс створював в країні альтернативну картину світу. «В ці дні як ніколи важливо зробити новинну політику політикою пропаганди… все неприємне потрібно стримувати, щоб не дати місця песимізму».
• Під час радянського контрнаступу під Сталінградом, на фоні чуток про перемир’я з СРСР, Геббельс розробив наказ: «оприлюднити жорстке спростування і туманно натякнути про нову зброю, мовляв, у Сталінграді застосують нову артилерію малого калібру, але смертельної потужності».
• Переможні реляції СРСР і союзників категорично спростовувалися: «…радянські повідомлення про десять тисяч полонених і двадцять тисяч вбитих не відповідають дійсності, є безсоромними і абсолютно брехливими продуктами фантазії. Незважаючи на критичний стан повністю виключено, що німецький фронт може бути в небезпеці».
• В січні 1943 року Геббельс готував підстави для тотальної мобілізації, щоб підкорити образ життя німців потребам влади і фронту: «в ЗМІ не має бути нічого, крім залізної стійкості та рішучості… ключовим вирішенням ситуації є тотальна війна».
• «В країні та за кордоном не має бути жодного слова про ультиматум більшовиків, оточених під Сталінградом німецьких військ». Замість цього пропаганда штампувала матеріали про об’єднання Європи проти більшовистської загрози: «якби не було нацистської революції, сьогодні Європа була б більшовистським континентом… замість фронтових зведень нам потрібно підкреслити загрозу від можливої перемоги більшовиків».
• В німецьких ЗМІ радянська армія стала не «червоною», а «більшовицькою», а західні союзники СРСР звалися «прибічниками». «Полеміка проти більшовизму повинна бути щоденною та всеохоплюючою, навіть у разі загрози, що німецька публіка від неї втомиться. Особливий акцент треба робити на антисоціальний, антикультурний та антинімецький характер більшовизму».
Єдиний сумний вислів Геббельса, аналог якого ми поки що не почули з боку рашистів: «Безумовно, більшовистській пропаганді вдалося зробити єдину націю з народу, який скептично ставився до більшовизму, націю, вірну принципу «Краще померти стоячи, ніж жити на колінах».
Як сказав Шота Руставелі: «Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя».
Ми обов’язково переможемо! Слава Україні! Героям слава!
