Релігійний експерт Олександр Єфременко назвав Московський патріархат “політичним тараном проросійських сил в Україні”. Віряни та духовенство РПЦвУ противляться політичному законопроєкту, направленого проти колабораціонізму і водночас неправдиво заявляють про свою аполітичність. Їх у своїх цілях прагне використати Медведчук та Новинський для симетричної відповіді Україні за власні програші у веденні проросійської політики.
Про це релігієзнавець написав на своїй сторінці в Фейсбук.
Спільнота шанувальників «русского міра» в Україні неабияк переполошилась після того, як з невеликим розривом у часі політичні партії «Європейська солідарність» та «Слуга народу» запропонували на розгляд Парламенту законопроєкти за номерами 5101, 5143 і 5144, які передбачають юридичну (в тому числі й кримінальну) відповідальність за колабораціонізм. Воно і не дивно, адже практично всі політичні сили України, за винятком проросійських, прийняли рішення активно протидіяти російській гібридній агресії. А це нічого хорошого «русскому міру» точно не обіцяє. Втім, сталось дещо непередбачене, принаймні, для цивілізованого правового суспільства.
Про порушення запропонованими законопроєктами своїх прав заявили представники Російської православної церкви в Україні (так званої, Української православної церкви Московського патріархату).
Здавалося б, яка тут може бути загроза для священника, який не пхає свого носа до питань державної політики, дотримується чинного законодавства, як і Заповідей Божих, і не принижує ані атрибутів української держави, ані прав представників інших релігійних організацій? А законопроєкти, у першу чергу, визначають юридичну відповідальність політичних партій, громадських об’єднань, засобів масової інформації, і аж потім – релігійних організацій.
Справа у тому, що, по-перше, духовенство Моспатріархату саме себе і виказало у своїх антиукраїнських колабораціоністських проявах. По-друге, саме на РПЦвУ (УПЦ МП) покладаються чи не головні сподівання Кремля у боротьбі з Україною.
Московський патріархат зараз повинен стати основним таранним знаряддям всіх проросійських сил України. Причина такому рішенню очевидна – політичні партії та об’єднання, які тяжіють до Росії, не змогли активізувати електорат для масових протестів проти закриття телеканалів Медведчука-Козака, як і проти санкцій, прийнятих у відношенні Медведчука та інших адептів «русского міра».
Тож тепер, проросійські політичні діячі Вадим Новинський та Віктор Медведчук прагнуть використати, умовно назвемо, «електорат» Моспатріархату для симетричної відповіді державі Україна за власні програші у веденні проросійської політики.
Втім, керівництво МП навіть не заперечує проти такого сценарію і охоче підігрує проросійським політикам. Наприклад, «головний спікер протестних акцій» РПЦвУ (УПЦ МП) протоєрей Микола Данилевич вже два тижні погрожує владі мітингами. Цю ж тему активно підхопили і транслюють російські та проросійські канали. Відтак, релігійна тема стає базисом контратаки «русского міра» після того, як відбувся провал низки кремлівських планів по Україні: спровокувати перевибори до ВРУ, нав’язати Україні свою сумнівної якості вакцину від коронавірусу, встановити «мир на Донбасі» на власних умовах.
Отже, на тлі ряду поразок втрат та провалів, саме релігійне питання може вивести людей на вулицю. При цьому, такий «православний русскій майдан», яким погрожує Данилевич і йому подібні, не вимагатиме таких великих капіталозатрат, як, наприклад, організація масштабного мітингу прихильників ОПЗЖ. Начебто-православні фанатики, які сліпо люблять і вірять в «русскій мір» готові чи не задарма мітингувати в інтересах Кремля.
Мотивація Москви і українських проросійських сил проста і зрозуміла, їм потрібно переломити хід подій і перервати серію особистих невдач та програшів, які їм довелось пережити в Україні за останні декілька місяців.
А градус промов та погроз, якими РПЦвУ та проросійські політики фактично шантажують українську владу, демонструє стабільне щоденне зростання…
