18 лютого – день пам’яті св. Агаф’ї Палермської (Катанської), однієї з найбільш відомих і шанованих ранньохристиянських святих. Про це йдеться у матеріалі, оприлюдненому на офіційному сайті Національного заповідника “Софія Київська”.
Фресковий образ святої – серед найкращих у Софії Київській. Його зображено на стовпі арки-переходу із західного членування приділу св. апостола Петра в центральну наву.
У соборі збереглося понад 500 окремих зображень святих, але, у переважній більшості випадків, написи-імена біля них втрачені. Дослідження останніх десятиріч дозволили науковцям-дослідникам визначити чимало святих і зрозуміти принципи їх підбору і розміщення. Так сталося і з образом св. Агаф’ї.
Раніше її хибно визначали як св. Варвару Великомученицю, бо ця юна свята, зображена в багатому світському одязі і гарному ошатному очіпку, дійсно зовнішньо нагадує св. Варвару. Але насправді св. Варвару зображено неподалік на цьому ж стовпі в образі мучениці й на її зображенні виявлено аж три написи-графіті, що називають ім’я святої як “Варвара”.
Так само і на образі св. Агаф’ї знайдено давній напис-графіті з іменем останньої: “Огафья”. Ці написи – своєрідні вічні молитви їх авторів, нерідко тезок святих, до своїх небесних покровителів.
Іконографічним підтвердженням визначення образу як св. Агаф’ї є фреска ХІІ ст. новгородської церкви Спаса на Нередиці, де як і в Софії Київській св. Агаф’я зображена юною дівою в багатому патриціанському одязі й ошатному очіпку.
Вона народилася в знатній родині в Палермо чи Катанії (Сицілія), зазнала мученицької кончини близько 251 р. Перед смертю, після страшних тортур, їй явився апостол Петро, який чудесно зцілив її рани. Тож проглядається явний зв’язок образу св. Агаф’ї з присвячення даного приділу апостолу Петру.
Але тут можна простежити і місцевий київський контекст, пов’язаний з життєдіяльністю княжого подружжя хрестителів Русі-України Володимира Великого й візантійської принцеси Анни Порфірородної, які були засновниками і будівничими Софії Київської (1011-1018), завершеної Ярославом Мудрим.
Княгиня Анна, яку малою дитиною виховувала Агата, коли її матір перебувала на засланні, назвала Агатою одну зі своїх дочок, що народилася в шлюбі з князем Володимиром. Іноді Агату, в рідкісному в ті часи імені якої досить чітко простежується візантійській слід, хибно називають дочкою Ярослава, але це нічим не підтверджується.
Княжну Агату, яка мала царські корені по своїй матері “цариці Анні”, зображено у пурпуровому вбранні серед дочок Володимира й Анни на княжому портреті в Софії Київській. Агата Київська, яка народилася на початку ХІ ст., стала дружиною англійського принца (згодом короля) Едуарда Вигнанця, який юнаком певний час жив при дворі Ярослава Мудрого, який одружив його на своїй сестрі по батькові Агаті.
За матеріалами Надії Нікитенко
