Житель села Дробишів, священник ПЦУ В’ячеслав Павленко викопав печеру у горі й зробив там церкву. Стіни з глини, ікони з дому або подаровані, прикраси з обгорток від цукерок, царські ворота зі старих шматків фанери. В печері живуть стрижі, а поруч знаходять снаряди Другої світової та кераміку дохристиянських часів.
Тепер отець В’ячеслав — єдиний священник ПЦУ на Новгород-Сіверщині. Дорогу до його підземної церкви знають не всі місцеві жителі, її важко знайти, але вона завжди відкрита.
“Я часто тут службу не служу, кілька разів на рік можемо відслужити тут літургію, тому зроблена невеличка вівтарна частина, невеличкий престол з глини, жертовник. Все простенько. Звичайна природна глина, наша, такого білого кольору”, — розповідає священник В’ячеслав Павленко.
Цю печеру В’ячеслав викопав ще до того як став священником, близько двадцяти років тому. Православним вірянином був з дитинства. В селі храму не було, і він захотів зробити місце, де можна молитись. Надихнули В’ячеслава каплички, які побачив на заході України.
“В селі їх можуть бути десятки. Там завжди відчинені двері, лежать свічечки, горить лампадка, за цим люди слідкують. Там ніхто нічого не вкраде”.
Ікони і все церковне начиння, принесені ним з дому, або подаровані людьми, інколи залишені тут і без відома священника.
Гора, в якій викопана печера, каже, отець В’ячеслав, має свою історію. В часи Другої Світової, у 1943-му, за ці висоти йшли бої, пагорби тут всипані різноманітними снарядами.
