Всіх вас сердечно вітаю зі святом Покрова Божої Матері. Наше святкування має щонайменше три головні складові, над значенням яких слід поміркувати.
Першою складовою є та історична основа, яка складає підґрунтя цього свята. Адже ми вшановуємо сьогодні явлення Пресвятої Владичиці у Царгороді, яке сталося у Влахернському храмі під час посиленої молитви містян про врятування столиці від нашестя чужинців. Сталося так, що коли військо перебувало в поході, раптово і несподівано на Константинополь напали вороги у такій кількості, що столиці загрожувало падіння і розграбування, а мешканцям – смерть або неволя.
Усвідомлення беззахисності перед чужинцями спонукало людей до посиленої тривалої молитви. Серед численних царгородських храмів особливою пошаною користувався храм у Влахерні на честь Богородиці, в якому зберігалася різа Пречистої Діви. Під час богослужіння в цьому храмі святий Андрій та його учень побачили величне видіння: від вівтарної частини на висоті, ніби стоячи на хмарі, явилася Божа Матір у величі своєї слави, в оточенні ангелів та багатьох святих. Знявши з голови омофор, тобто верхній покров, вона простягла його над народом.
За цим видінням і знаком зрозуміли люди, що Пречиста Діва захистить Царгород. І справді, невдовзі сталося чудо – буря на морі розкидала і знищила багато кораблів варварів, так що вороги були вимушені зняти облогу та забратися геть.
В пам’ять про цю історичну подію та чудесне врятування Богородицею міста від захоплення ворогами у Константинополі щороку стали вшановувати Покров Пресвятої Владичиці. З поширенням християнства в Руси-Україні це святкування прийшло і до наших предків та стало одним з найбільш улюблених, що можемо бачити й дотепер. Адже хоча воно і не належить до числа дванадцяти найбільших свят року, у нас воно вшановується на рівні з ними.
Однак, міркуючи над цією історичною основою, ми з впевненістю можемо сказати, що не лише вона одна є приводом для нашого святкування, для такого широкого вшанування Покрова Божої Матері. Боякби йшлося лише про спогад чуда, явленого у давній час у Царгороді, то навряд чи лише це одне спонукало би нові й нові покоління вірних святкувати так урочисто.
Отже є ще одна складова для нашого свята, і вона полягає в наступному. Беручи за основу згадану давню подію ми нині прославляємо милосердя, заступництво, молитовний захист і благодатну допомогу, які Пречиста Владичиця наша являла протягом історії, продовжує являти нині та на які ми уповаємо і в майбутньому.
Бо за молитвами до Богородиці чудесний захистотримували і отримують ті, хто з вірою звертаються до Неї. Свій Покров Пречиста Владичиця простягає там, де його потребують. Саме з цим заступництвом і захистом можемо пов’язати шанування вірними християнами численних богородичних святинь – реліквій, що збереглися від часу Її земного життя, Її багатьох чудотворних ікон, місць Її чудесного явлення та благословенних джерел.
Протягом року серед згаданих дванадцяти великих свят ми маємо чотири, які безпосередньо вшановують події земного життя Богородиці – Її Різдво, Введення у храм, Благовіщення та Успіння, а також два свята – Різдво Христове і Стрітення – в яких вона теж особливо прославляється. Однак нинішнє свято Покрова є ніби центром і зосередженням вшанування та прославлення Божої Матері не лише у зв’язку з подіями євангельського часу, але за все Її служіння вірним, за всі явлені чудеса, за невимовне і всеосяжне милосердя, яке з роду в рід являє Пречиста Владичиця до всіх, хто звертається до Неї.
Покров Богородиці – це всі Її молитви, які безперестанно підносяться нашою Заступницею до Її Сина, а нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа. «Багато може щира молитва праведного» (Як. 5:16) – свідчить нам Писання. А коли так, то яку силу має молитва Праведної серед праведних, Святішої за всіх святих, найближчої до Бога серед людей – Матері Сина Божого? Сила ця, що має джерело своє у благодаті Господній, яка подається всім вірним, а особливо праведникам, надзвичайно щедро являє себе в численних малих і великих чудах, які стають відповіддю на молитви Матері Божої.
Тому сьогодні ми, вшановуючи і славлячи Покров Богородиці, згадуємо не лише про давню подію чудесного врятування Царгорода. Беручи це явлення милості Божої Матері за основу, нині ми прославляємо всі чудеса і всю допомогу, явлені від віку через заступництво Пречистої Владичиці.
І з цим пов’язана третя складова нашої урочистості, яка традиційно зберігається серед українського народу, а від недавнього часу стала також вшановуватися і нашою державою. Відомо, що свято Покрова особливо було пошановане нашими предками козаками, які на його честь на кожній своїй Січі ставили головний храм. Обороняючи рідну землю і православну християнську віру від нападів супротивників, українські козаки у своїй боротьбі покладалися не лише на шаблі та гармати, на зброю та звитягу, але і на заступництво Пречистої Діви.
Адже сама символіка свята спонукає нас замислитися над тим, що не меч і щит, не броня чи зброя є знаком незборимої сили та надійного захисту Божої Матері, але Покров – частина жіночого одягу. Чи можна уявити собі щось менш придатне для того, аби стати зброєю чи бронею, ніж хустка з голови жінки? Але саме вона силою віри, любові, молитви, відданості Богу стає і щитом, нездоланним для ворогів, і зброєю переможною, яка чудесно проганяє полки чужинців.
Тому і наші предки козаки, і повстанці та бійці українського спротиву ХХ століття, і наші мужні захисники та захисниці, які тепер стоять на передньому краю боротьби проти російських загарбників і вбивць зверталися та звертаються про допомогу до Божої Матері та під Її Покровом отримують захист і силу для переможної боротьби.
Ми починали наші міркування зі спогадів історичних. Але хіба не виявом милості Божої та заступництва Пречистої Діви ми можемо назвати захист нашої столиці, Золотоверхого Києва, від новітнього варварського нашестя? Як бурхливий потоп з усіх сторін посунула навала чужинців, несучи руйнування і смерть всюди, куди вони досягали. Але тоді, коли за людськими міркуваннями багатьом здавалося, що захистити Київ від цього брудного потопу буде неможливо – з вірою в Бога, з любов’ю до рідної землі та до українського народу наші мужні захисники здійснили неймовірне, оборонивши серце України та проганяючи чужинців з нашої землі.
Сьогодні ми на державному рівні вшановуємо і наших предків козаків, і борців за волю та незалежність України минулих часів, і наших новітніх героїв – захисників та захисниць України. Але як православні християни ми також найперше прославляємо Божу Матір, як нашу велику Захисницю і Обрану звитяжну Воєводу, яка надихає нас йти у бій зі злом та йде попереду в цій боротьбі з темрявою диявольською.
Тож як колись містяни царгородські у храмі Влахернському, так нині і ми зі сльозами у тисячах храмів, каплиць та під відкритим небом на полі бою взиваємо з вірою до Богородиці: «Радуйся, Радосте наша, покрий нас і цілу Україну від усякого зла чесним Твоїм омофором!»
Амінь.
