Цього вересневого недільного дня, Свята Мати Церква подає для нашого повчання притчу про званих на весільний банкет (Мф. 22:1-14). Її наш Господь Ісус Христос розповів незадовго до своїх чесних страждань. У ній Царство Боже уподібнюється до трапези Царя з нагоди весілля його Сина. На цю урочисту подію Цар запросив чимало гостей, проте усі вони відмовились прийти і розділити із ним його радість.
Не зважаючи на це, Цар знову посилає своїх слуг і просить гостей, не відкинути його прохання. Та цього разу гості знову знаходять відмовки. Дехто ж був настільки обуреним повторним запрошенням, що навіть убив царських посланців. Усе це розгнівало Царя і він, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
Зрозумівши, що ніхто із запрошених не прийде на весілля, господар повеліває своїм слугам піти на роздоріжжя і привести на бенкет усіх, хто зустрінеться їм на дорозі. Коли ж царевий дім наповнився людьми, сам Господар вийшов поглянути на гостей. Серед них він побачив одного чоловіка, який не мав весільної одежі.
Підійшовши до нього цар запитав: «друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав». Тоді цар сказав слугам: «зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів». Може здатись, що з цією людиною поступили несправедливо, адже звідки він міг мати весільний одяг, не готуючись до весілля, і, взагалі, отримавши запрошення лише за кілька годин до самого бенкету.
Утім весільні традиції того часу свідчать, що для гостей, які не мали урочистого вбрання, був підготовлений особливий одяг, який вони отримували при вході на весілля. Тому цей чоловік свідомо відкинув таку пропозицію. Водночас, якби кожен із нас опинився б на його місці, то імовірно, ми б подбали про свій зовнішній вигляд, зважаючи на високий рівень події, на яку нас запросили.
Проте істинний зміст притчі не криється у одежі, і полягає в зовсім іншому. Ця притча розкриває суть Царства Божого, котре Бог приготував людям. в особі царя треба розуміти самого Бога, який закликає усіх до свого Царства. Покликані гості, які відкинули його запрошення, це юдеї, які були богообраним народом. Утім вони неодноразово відкидали Божий голос, і навіть вбивали його слуг – пророків.
Усі ж ті, хто потім прийшов на бенкет це усі народи землі. Саме для них наготований цей бенкет. Кожен має можливість увійти до нього, проте не всі є достойними. Бо як сказав Христос: «багато покликаних, та мало обраних». Покликаними є усі люди, а обраними, лише ті, хто мають святкову одежу, тобто чисту душу і серце. Той, хто ж свідомо відкидає Божий Голос, буде вигнаний із цього бенкету і піде у пітьму непроглядну.
Тож будемо дбати про чистоту своєї душі, помислів та серця. Не відкидаймо Господній голос. Завжди чинімо по совісті, і живімо по правді. Тоді неодмінно ми сподобимось стати учасниками цього вічного торжества в оселях небесних.
