Вівторок, 3 Січня, 2023
Бiльше

    Будинок сиріт з інвалідністю в Україні отримав 11 тис. доларів благодійної допомоги від УПЦ США

    У грудні 2022 р. «Будиночок сиріт з інвалідністю «Оселя Віри, Надії, Любові», що на Івано-Франківщині, отримав дуже суттєву допомогу від Української Православної Церкви США (Вселенського патріархату) – пожертву в сумі $11 000 доларів США. Завдяки цій допомозі вдалося істотно посилити енергоефективність Оселі – завершити роботи з підключення генератора, встановити 2 кондиціонери (які значно ефективніші для опалення, особливо при використанні електроенергії від генератора, аніж звичайні електричні обігрівачі), закупити засоби індивідуального обігріву, повідомляє сайт УПЦ США.

    Також, завдяки цій допомозі буде щомісячно покриватися дефіцит фінансування на утримання Оселі. За умов, що не відбудеться суттєвої зміни зовнішніх обставин, завдяки цій допомозі Оселя зможе існувати орієнтовно до кінця літа 2023 року навіть за повної відсутності бюджетних коштів.

    Будинок підтриманого проживання «Будиночок сиріт з інвалідністю «Оселя Віри, Надії, Любові» був створений завдяки допомозі багатьох благодійників групою волонтерів, які з 2009 року допомагають дітям та повнолітнім людям з інвалідністю у інтернатних закладах соціальної сфери. Впродовж кількох років постійної допомоги цим людям волонтери зрозуміли, що стара інтернатна система не є тим середовищем, в якому вони можуть гідно проживати, а чимало зусиль волонтерів та благодійників спрямовуються на «боротьбу з вітряками». Цей досвід став поштовхом до взяття курсу на основний пріоритет команди волонтерів – створення будинку підтриманого проживання.

    Оселя була відрита 12 липня 2019 року. Наразі в Оселі проживають Уляна Белей, Яна Хазанюк, Ігор Човпило – троє людей з інвалідністю, сиріт, які раніше перебували у Залучанському дитячому будинку-інтернаті. Свого часу в Оселі проживали Василь Рибарук (2 місяці) та Любов Оробець (2,5 роки), які вирішили повернутися в інтернатні заклади.

    Фото: УПЦ США

    Найголовнішою причиною створення Оселі в містечку Обертин є те, що ця громада ЄДИНА, яка запросила створювати спільноту підтриманого проживання на їхній території, в той час як абсолютна більшість інших громад проігнорували наші звернення. Невелика громада є значно гнучкішою та швидшою у реакції на те, що відбувається на її території. Напевно в Обертині немає жодної людини, яка б не знала про Оселю, багато жителів громади особисто знайомі з мешканцями Оселі, допомагають їм та цікавляться їхнім життям. Про важливі події у малих громадах дізнаються дуже швидко. Оселя вже неодноразово отримувала і продовжує отримувати допомогу від жителів Обертина. Чи можливо таке у великому місті?

    Одне з найважливіших завдань – не просто створити спільноту, але й інтегрувати її у громаду, тобто мешканці спільноти з часом повинні відчувати себе у громаді як вдома, а громада – має тяжіти до поваги, підтримки людей з інвалідністю. Чим меншою є громада, тим простіше спрямовувати у потрібне русло ці непрості на початку відносини. Разом з тим, громада не може бути надто малою, оскільки необхідною є певна інфраструктура (школа, лікарня, будинок культури, пошта, підприємство, на якому можна працювати тощо). Саме тому ми віддали перевагу середній (навіть ближчій до меншої) за розміром громаді. У великому місті могли б стикнутися з такими явищами, коли прохання, адресоване наче тисячам його жителів, водночас не буде почуте ніким конкретно, або ж коли сусіди спільноти не знали б (чи навіть не воліли знати) її мешканців, тобто своїх сусідів з інвалідністю.

    Іншими причинами також є те, що у невеликій громаді меншою є вартість нерухомості (теперішній будинок площею 125 метрів квадратних та господарські будівлі, зокрема літню кухню, ми придбали усього за 6000 доларів), а також знайти людей, які б могли працювати асистентами. Шукаючи локацію для розміщення спільноти підтриманого проживання, ми зверталися офіційно до десятків громад, але в абсолютній більшості випадків не отримували ЖОДНОЇ відповіді.

    Мешканці Оселі не проживають самостійно, оскільки потребують постійної допомоги, з ними цілодобово перебуває черговий асистент (соціальний працівник). Роль асистента – допомагати в побуті (приготуванні їжі, дотриманні гігієни, прибиранні тощо), пересуванню до місця роботи чи навчання тощо. Власне тому й називають цей формат «підтриманим проживанням», тобто людина з інвалідністю проживає спільноті, інтегрованій в громаду, отримуючи необхідну їй для життя підтримку. При цьому рівень такої підтримки є індивідуальним, вона має закінчуватися рівно там, де починаються власні можливості людини. Наразі в Оселі працює 4 асистенти за добовим графіком змінності.

    Фото: УПЦ США

    На момент відкриття (12 липня 2019 року) Оселя була створена лише завдяки благодійній допомозі (грошовим пожертвам, безоплатно переданим речам чи виконаним роботам, праці волонтерів тощо) та без жодної гривні бюджетних коштів. Очікувалося, що вже на етапі життєдіяльності першочергові потреби мешканців Оселі (зокрема, витрати на заробітну плату асистентів, харчування, оплату енергоносіїв) будуть фінансуватися за рахунок бюджетних коштів через механізм соціального замовлення.

    Таку модель фінансування соціальної послуги підтриманого проживання в Оселі було запропоновано та запроваджено вперше в Україні. Цей новий для України механізм давно працює, зокрема, у країнах Європи, а його суть зводиться до проведення закупівлі у соціальній сфері, тобто державний чи місцевий орган, який відповідає за соціальну політику, оголошує конкурс, в якому можуть брати участь організації, спроможні надавати потрібну послугу. Також в Оселі, на відміну від інтернатів, мешканці мають змогу користуватися певними пільгами, наприклад правом на отримання субсидії на житлово-комунальні послуги.

    У 2019 році департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації було вперше проведено соціальне замовлення та виділено на діяльність Оселі бюджетні кошти (170 тис. грн на період серпня-грудня).

    Однак, вже у 2020 році почалися перші бюрократичні труднощі з бюджетним фінансуванням. Волонтери були вимушені в суді виборювати бюджетні кошти за січень-квітень.

    У 2021 році проблема бюджетного фінансування за січень-квітень повторилася – воно взагалі не було виділено за ці місяці. Загалом бюджетне фінансування Оселі у порівнянні з 2020 роком (було виділено 400 тис. грн) у 2021 році суттєво зменшилося – було виділено лише 309 тис. грн.

    У 2022 році чиновники знову «врізали» бюджетне фінансування соціальної послуги підтриманого проживання до 300 тис. грн, тобто до обсягу, ще меншого ніж попереднього року (309 тис. грн) і навіть 2020 року (400 тис. грн). Волонтери не могли погоджуватися на запропоновані чиновниками принизливі умови та не брали участі у конкурсі (на суму 300 тис. грн), оскільки:

    1) чиновники проводили конкурс не через систему публічних закупівель Prozorro (попри пряму пропозицію волонтерів проводити саме тендер через систему Prozorro), існував великий ризик того, що навіть після підписання договору Оселя не отримала б коштів – державна казначейська служба не проводила б операції (посилаючись на те, що не був проведений тендер у Prozorro);

    2) якщо б волонтери взяли участь у цьому конкурсі, то позбавили б себе можливості оскаржувати дії чиновників суді (така ситуація була минулого року, коли суд в рішенні зазначив, що організація умови конкурсу не оскаржувала, добровільно взяла в ньому участь і цим погодилася на всі умови, в тому числі суму фінансування);

    3) суми у 300 тис. грн недостатньо навіть для виплати заробітної плати асистентам Оселі (на витрату лише основної частини заробітної плати асистентів у 2022 році витрачено близько 400 тис. грн), а тому волонтери в будь-якому випадку вимушені залучати благодійні кошти.

    Наприкінці грудня 2022 р. організація виграла судову справу (наразі в суді першої інстанції) за позовом до департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що може дозволити:

    1) підтвердити можливість завчасного початку (не у березні поточного року, а у листопаді чи грудні попереднього) проведення процедуру закупівлі послуги підтриманого проживання – тобто вирішити проблему, через яку бюджетне фінансування Оселі «випадало» з перших 3-4 місяці року;

    2) отримати 126 тис. грн відшкодування за надану соціальну послугу за січень-березень 2022 р.

    Однак, на даний час це судове рішення ще не набрало законної сили, чиновники мають право оскаржити його в апеляційному порядку.

    У 2022 році Оселя не отримала ЖОДНОЇ гривні бюджетних коштів та існувала виключно за рахунок благодійних коштів. Основне джерело фінансування – періодичні пожертви від волонтерів-опікунів (благодійників, які підписалися на невеликі щомісячні пожертви), а також кошти, які були зібрані на інші потреби (зокрема на розширення Оселі). Однак, цього фінансування поки недостатньо для покриття 100% витрат на утримання Оселі, накопичені умовно резервні кошти впродовж року поступово вичерпувалися. Також на зменшення благодійного фінансування Оселі суттєво вплинула війна, наприкінці лютого та початку березня окремі благодійники повідомили, що не матимуть змоги надалі допомагати.

    У грудні 2022 р. Оселя отримала дуже суттєву допомогу від Української Православної Церкви США – пожертву в сумі 11, 000 доларів США. Завдяки цій допомозі вдалося істотно посилити енергоефективність Оселі – завершити роботи з підключення генератора, встановити 2 кондиціонери (які значно ефективніші для опалення, особливо при використанні електроенергії від генератора, аніж звичайні електричні обігрівачі), закупити засоби індивідуального обігріву. Також, завдяки цій допомозі буде щомісячно покриватися дефіцит коштів на утримання Оселі. За умов, що не відбудеться суттєвої зміни зовнішніх обставин, завдяки цій допомозі Оселя зможе існувати орієнтовно до кінця літа 2023 року навіть за повної відсутності бюджетних коштів.

    Насьогодні в Оселі проживає 4 мешканців – Уляна Белей, Яна Хазанюк, Ігор Човпило (колишні підопічні Залучанського дитячого будинку-інтернату), а також Максим Козлов (колишній підопічний інтернатів у Запорізькі області, мешканець «Щасливого будинку» – подібного до Оселі, який був створений благодійним фондом «Щаслива дитина» та наразі перебуває на окупованій росією території.

    В Оселі працює 4 асистенти (соціальні працівники) – Любов Легкіх (старший асистент), Тетяна Куровська, Оксана Мельник та Марія Козловська. Юридичний супровід Оселі, забезпечення кадрового, бухгалтерського та іншого документообігу на умовах договору здійснює адвокат Роксолана Задна.

    Щодо решти організаційних питань Оселею опікуються волонтери, зокрема постійні волонтери Віта Лотоцька, Тетяна Котик, Надія Салук, Надія Шевага та Василь Футерко.

    Фото: УПЦ США

    Найсвіжіше

    Популярне