Неділя, 18 Вересня, 2022
Бiльше

    Бог всемогутній, тому може творити чудеса і являти милість на всякому місці, – митрополит Епіфаній

    Бог всемогутній, тому може творити чудеса і являти милість на всякому місці. Але з досвіду ми знаємо, що є такі місця, в яких Його присутність виявляється особливо. Таким місцем, наприклад, є храм. Такими є місця земного життя Спасителя – Єрусалим, Віфлеєм та інші. Такими є місця подвигу праведників. Такими є святині – мощі, чудотворні ікони та інші святині. Такими є благословенні джерела.

    Про це розповів митрополит Київський та всієї України Епіфаній у проповіді на цілющому джерелі присілка Заглина (с. Монастирок), місці чудесного явлення Божої Матері.

    Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

    Сьогодні, як і у попередні роки, ми зібралися тут, біля благословенного джерела, для вшанування Пресвятої Богородиці в день Покладення Її чесного поясу. Ми подолали більший чи менший шлях, але всі ми тут – паломники, що зібралися до святого місця.

    В чому сенс цього нашого паломництва і паломництва взагалі?

    Паломництво – це не просто подорож до якогось місця, прославленого явленням чудес і милості Божої, святинями чи життям праведників. Так, справді, коли ми вирушаємо в паломництво – ми долаємо певну відстань у просторі. Але головним у ньому є той духовний зміст, який ми вкладаємо в цю подорож. Бо без духовного змісту паломництво перетвориться на звичайну туристичну поїздку, подорож задля розваги та відпочинку.

    Як християни ми знаємо, що Бог є всюдиприсутній. Тобто Він завжди і одночасно є в кожній точці всього простору. Саме тому Господь не потребує переміщення Сам і досяжний для всякого на кожному місці.

    Знаючи це ми можемо спитати себе: а для чого тоді потрібне паломництво? Якщо Бог є всюди, то Він є і там, де кожен з нас зараз перебуває. Навіщо тоді вирушати в дорогу до святого місця, щоби там піднести молитву – якщо ми можемо помолитися вдома чи у своєму парафіяльному храмі?

    Відповідь на це питання така: ми вирушаємо в дорогу, стаємо паломниками для того, щоби вшанувати милість Божу, особливо явлену в певному місці, явлену через певні святині. І водночас – щоби через дорогу отримати духовний досвід.

    Бог всемогутній, тому може творити чудеса і являти милість на всякому місці. Але з досвіду ми знаємо, що є такі місця, в яких Його присутність виявляється особливо. Таким місцем, наприклад, є храм. Такими є місця земного життя Спасителя – Єрусалим, Віфлеєм та інші. Такими є місця подвигу праведників. Такими є святині – мощі, чудотворні ікони та інші святині. Такими є благословенні джерела.

    Ми, як люди, складаємося з матеріального тіла і невидимої душі. У єдності вони складають людську природу. І ми знаємо, що речі, які стосуються нашого духовного стану, впливають і на тіло. Також і навпаки – стан тіла здатен впливати на душу.

    Господь, виявляючи особливу Свою присутність у певних місцях діє так не тому, що Він ніби більшою мірою присутній там, ніж де-інде. Він діє так заради нас, щоби ми, перебуваючи у такому місці або біля таких священних предметів, віддалялися від турбот і піклування про речі світу цього та більшою мірою зосереджувалися на спілкуванні з Ним.

    Отже, коли ми виходимо зі свого дому і йдемо до храму, щоби помолитися, то робимо це не тому, що вдома нашу молитву Бог нібито не почує, але тому, що храм є особливо виділене у просторі місце, присвячене Богу. І ми, прямуючи до храму, ніби залишаємо за його порогом піклування повсякденні та в ньому більшою мірою зосереджуємося на спілкування з нашим Творцем.

    Те саме стосується і паломництва. Всякий храм є домом Божим. Але кожен з нас з власного досвіду духовного життя знає, що коли регулярно приходимо до своєї парафіяльної церкви, то можемо відчувати ніби звичку до святині. І для оновлення нашого духовного відчуття спілкування з Господом, як справді моменту особливого, нам допомагають паломництва, коли вирушаємо в далеку дорогу.

    Справжнє паломництво для нас кожного разу стає оновленням духовного відчуття. Ми прямуємо туди, де Бог чи Його святі явили особливу милість через чудеса, де є ікони і мощі угодників Господніх, через які діє благодать. Де через благословенні джерельні води Бог дає допомогу потребуючим. І дорогою ми ніби віддаляємося від всього буденного, звичайного, а зосереджуємося на тому, що ми йдемо до Бога, до Його Пречистої Матері та до святих.

    Апостол Павло нагадує християнам, що хоча за умовами земного життя кожен з нас має певне місце перебування, яке називає своїм домом, однак всі ми є подорожніми в світі цьому. Апостол каже, що тут, у світі, який лежить у злі, ми не маємо домівки, але прямуємо через нього до Дому Отця нашого Небесного.

    Тож подорожування до святинь повинне фізично нагадати нам про цю істину тимчасовості нашого перебування тут. Ми полишаємо все звичне для нас, все повсякденне, буденне для того, щоби прославити Бога у окремому шанованому місці. Такому, як це благословенне явленням Богородиці та численними чудесами джерело на Заглинній.

    Ми приїздимо до цього лісу не заради того, що тут нібито «більше благодаті» чи «сильніша енергетика». Чимало християн, піддаючись духові світу цього, шукають у поїздках до святинь чогось виняткового, як кажуть – ексклюзивного, тобто доступного не всім. Такі думають, що десь далеко є «сильні святині», і якщо саме до них поїхати, то там можна взяти «більше благодаті». Хто так думає про паломництво, той помиляється.

    Бо сила Божа не вимірюється відстанню або ще якимись земними мірками. Господь являє Свою благодать заради нашого духовного налаштування, заради відкритості дверей нашого серця, коли ми справді хочемо прийняти її. Тому для одних, хто з вірним розумінням та настроєм вирушає в паломництво, воно стає духовно корисним. А інші бувають більше туристами, ніж паломниками, долаючи відстань і оглядаючи нові місця, але залишаючись духовно віддаленими від Бога.

    Тому бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, щоразу вирушати до святинь так, щоби і сама дорога наша, і наша молитва у святому місці були угодні Богу. Нехай Господь допомагає нам відчути, що ми тут, в світі цьому, лише подорожні, але також що дорога наша – не блукання манівцями чи ходіння навколо, але цілеспрямований шлях, завершення якого – біля Бога.

    І нехай Пресвята Владичиця наша, Богородиця і Приснодіва Марія, Яка віддавна явила тут, серед лісу, на джерелі, милість свою і продовжує являти через цілющі води, допомагає всім нам прийти до істинного невичерпного джерела – до Сина Свого, Який щедро подає нам воду житву – благодать Духа Святого.

    Пресвята Богородице, допомагай нам! Пресвята Богородице, просвіти нас світлом Сина Свого! Амінь.

    Найсвіжіше

    Популярне