У Православній Церкві України оприлюднили слово митрополита Київського і всієї України Епіфанія після Подячного молебню (Доксології) з нагоди прибуття на о. Тасос, Греція.
Ваша Всесвятосте Патріарх Варфоломій!
Ваше Блаженство Архієпископ Ієронім!
Ваше Преосвященство Митрополит Стефан!
Преосвященні владики, отці, брати і сестри!
З особливими почуттями внутрішнього духовного зворушення ступаю я на благословенну землю Еллади у священній Митрополії, основи якої були покладені ще святим апостолом Павлом. Тут розпочалася його проповідь Євангелія на землях Європи. І через майже дві тисячі років, відчуваючи духовну присутність між нами цього апостола багатьох народів, тут пишеться нова особлива сторінка для Православної Церкви. Тут Предстоятелі Церкви Греції і Церкви України разом зі Всесвятійшим Вселенським Патріархом та ієрархами звершать Божественну Літургію, засвідчуючи, що всі ми – одно в Христі Ісусі (Гал. 3:28).
Для мене особливо зворушливо знову ступати на землю Еллади, бо з часу навчання в Університеті Афін вона – назавжди в моєму серці. Але вперше ця благословенна земля зустрічає Предстоятеля Автокефальної Православної Церкви України – Помісної Церкви, яка завдяки жертовному служінню Вашої Всесвятості після багатьох страждань минулого отримала з Ваших рук Томос про автокефалію і має тепер своє місце в Диптиху як автокефальна Церква-Сестра.
Я глибоко зворушений сердечним прийомом мене і моїх братів, членів делегації Православної Церкви України. Рівно рік тому ми мали радість приймати Вашу Всесвятість і Вас, Митрополит Стефан, як члена Патріаршої делегації, у нас, в Києві. І тоді Ви, Преосвященний, казали нам про намір запросити нас наступного року з візитом сюди.
Ваше запрошення надійшло до нас на початку березня цього року – в страшні і темні дні для Києва, для України і для всього світу, коли російський тиран послав свої війська захопити наше столицю і зруйнувати нашу державу. Коли я читав Ваше запрошення, то міг час від часу чути звуки вибухів та пострілів, які звучали вже на околиці нашого міста. Я чув звуки сирени, що сповіщає про небезпеку від російських бомб і ракет.
І серед всіх цих знаків війни від Вас, Преосвященний, ми отримали, як промінь сонячний, запрошення на богослужіння і урочисті події, що тепер тут відбуватимуться. В ті дні весни ми не знали, що може статися з нами через одну годину або наступного дня, але знак Вашої братньої у Христі любові глибоко зворушив моє серце. У Вашому запрошенні я побачив символ Божого благословення і знак того, що ворог, який прийшов з війною на нашу землю, не буде мати успіху в своїх злих задумах, а ми матимемо можливість прийняти Ваше запрошення і розділити з усіма вами, а особливо з Вашою Всесвятістю і Вашим Блаженством радість спільної молитви і богослужіння.
Ваше Блаженство! Я глибоко вдячний особисто Вам і всім братам-архієреям Священного Синоду Ієрархів Церкви Греції, який Ви очолюєте, за ту підтримку і любов, яку ви вже виявили до Церкви України і продовжуєте виявляти. «Носіть тягарі один одного i так здійсните закон Христа» (Гал. 6:2) – навчає нас благословенний апостол Павло. Ви, як старший брат допомагає молодшому, взяли на себе наші тягарі та допомагаєте нам нести їх. Глибоко вдячні Вам за це і з радістю очікуємо на завтрашню Божественну Літургію, в якій ми, зібрані перед Святим Престолом, свідчитимемо нашу непорушну єдність у Христі.
Ваша Всесвятосте!
Рік тому Ви приймали нас у своєму батьківському домі, на острові Імврос, який знаходиться тут, на порівняно недалекій відстані. А ми мали щастя приймати Вас у нашій столиці, Києві. Тепер ми знову з Вашого благословення і за Вашим покликом збираємося для молитви і братнього спілкування. Серце наше радіє і промовляє разом з пророком і царем Давидом: «Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!» (Пс. 132:1). Нехай ці мир і благословенна згода поширяться і далі, серед усієї Православної Церкви. Буря хвилює море і кидає на корабель великі хвилі, але досвідчений капітан веде його до безпечного і тихого місця. Так і Ви, Ваша Всесвятосте, ведете корабель Православ’я, хоча з різних сторін на нього спрямовуються хвилі, які хотіли би потопити його.
Багато можна і потрібно було би сказати в такий особливий та історичний час, але наша спільна молитва і богослужіння, наше братнє спілкування можуть і здатні сказати більше, ніж тисячі слів. Тож нехай любов у Христі, яка є між нами, промовляє словами, але ще більше – нехай свідчить ділами.
Многії літа, Ваша Всесвятосте!
Многії літа, Ваше Блаженство!
Многії літа, Преосвященний Митрополите Стефане!
