«Як добре і як гарно жити братам разом у єдності!» (Пс 132:1).
Ці слова святого царя і пророка Давида прийшли мені на розум коли побачив звістку про те що минулої середи, 5 липня, в Митрополичих палатах Софії Київської відбулася перша неофіційна зустріч священників Православної Церкви України та Української Православної Церкви. Зустріч неординарна, яка обов’язково ввійде до історії Українського Православ’я.
За її результатами отці-учасники прийняли «Декларацію порозуміння», у якій визнали важливість конструктивного діалогу між гілками Православ’я в Україні для встановлення взаєморозуміння та налагодження стосунків між церковними громадами та вірянами. Не останню роль у їх досягненні відведено просвітницькій роботі на місцях, відсутність якої, на жаль, призводить до міжцерковних та міжконфесійних конфліктів.
Звісно, не всі усвідомлюють необхідність вийти назустріч одне одному, не всі готові взяти відповідальність за майбутнє Церкви та своїх місцевих церковних громад зокрема, щоб будувати їх на засадах біблійної мудрості, євангельської відкритості та соборності; відмовитись від мови ворожнечі і сили. Адже набагато легше піддатись спокусі замінити справжнє духовне життя на «стояніє в істінє», вважати себе за сповідника і ледь не безкровного мученика, лише на основі того, що закриваєш двері храму перед тими, хто думає інакше.
Та, як зазначають учасники Зустрічі, «жоден із викликів не є перепоною, яку неможливо подолати шляхом перемовин у дусі християнської любові: „Я можу все в Тому, хто укріплює мене“ (Фил. 4:13)». Жоден! Тож хто має бажання – той шукає спільного блага, хто не має – той шукає причини.
Наостанок можна лише тільки уявити якою радістю і натхненням відгукнеться в серцях наших захисників новина про те, як наші православні співвітчизники, які довгі роки знаходилися по різних юрисдикціях, нарешті стали називати один одного братами та стали на шлях єдності.
Священник ПЦУ Varyvoda Mykolay.
