Четвер, 7 Липня, 2022
Бiльше

    Релігієзнавець про правки до статуту УПЦ МП: стає зрозумілим спокій Москви щодо УПЦ МП, бо ніхто нікуди не йде

    В Інтернет-мережі з’явилися якась із версій нового Статуту УПЦ МП. Поки що офіційної версії (на сторінці УПЦ) немає. Якщо вірити цьому документові, виявляється, не все у старому документі викреслювали. Дещо додали. Зокрема у пункт 1.1. «Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої». Його переписали так: 1.1. «Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року. Керівний центр Української Православної Церкви знаходиться у м.Києві».

    Читаємо грамоту: «… Українська Православна Церква, з’єднана через нашу Російську Православну Церкву з Єдиною Святою, Соборною та Апостольською Церквою, без соборного вирішення всієї Православної Кафолічної Повноти нехай не змінює у себе нічого, що стосується догматів віри та святих канонів».

    Геніальний хід – все, що викреслено, редактори елегантно заховали у цьому додатку до пункту 1.1. Як казали в радянському анекдоті: на оклик «Стій, хто йде!», треба відповідати – «Спокійно, уже ніхто нікуди не йде». Стає зрозумілим спокій Москви (церковної та світської) – «ніхто нікуди не йде».

    Тобто «з’єднані через» залишаються, канони не порушують. А в канонах розписані алгоритми дій таких от «самостійних в управлінні» частин церкви.

    Для чого весь цей маскарад, запитаєте Ви? А ви попробуйте тепер законодавчо заборонити УПЦ МП в Україні або переговорити кліриків УПЦ МП на загальних зборах релігійної громади. Як казала моя бабуся – «таке вже вертке, що у ступі не влучиш»…

    Додам лише, що норм чинного законодавства щодо внесення змін до назв релігійних громад ця творчість Собору УПЦ МП не стосується. У законі закладені три критерії щодо визначення належності до закордонного релігійного центру, які ці зміни не зможуть обхитрити. Але тут інша біда – наша мазохістська влада, яка чомусь не вважає за потрібне виконувати закон.

    Джерело: релігієзнавець, доктор філософських наук Олександр Саган.

    Найсвіжіше

    Популярне