І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? Він сказав: Не знаю; хіба я сторож моєму братові? За прикладом суду над впавшими в гріх прабатьками та суду над злочинним їхнім сином Бог починає із заклику до покаяння. Своїм питанням Господь хоче пробудити совість братовбивці, викликати його на щиросердне покаяння та на прохання про помилування.
Але Каїн був у зовсім протилежному настрої: з завзятістю запеклого грішника, він не тільки замикається в злочині, але й дає зухвалу відповідь Богу, ніби звинувачуючи Його за таке недоречне питання.
“І сказав Господь: Що ти зробив?”
Оскільки Каїн не виявив готовності принести покаяння і прийняти помилування, то Бог приступає, нарешті, до засудження його, в якому виявляє Своє всезнання, всемогутність, правосуддя та милосердя
“Голос крові брата твого кричить до Мене від землі”.
Але Каїн намагається покрити свій гріх глухим мовчанням.
«І тепер проклятий ти від землі, яка відкрила уста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї, коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більше давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівником на землі», – сказав Господь братовбивці Каїну.
Страшний суд чекає на кожну людину. Ніяка земна влада, жодні лікарі, жодна охорона і навіть Федеральна служба охорони не убезпечить від цього. Кров же Христова, пролита Спасителем за життя світу, буде прийнята в таїнстві Причастя тими людьми, хто віддає вбивчі накази, не на життя, а на вічні муки.
«Боротьба за мир» була ключовим гаслом кількох десятиліть історії РПЦ ХХ століття. В умовах гонінь радянською владою православної церкви уявна боротьба за мир, а насправді радянська пропаганда проти західних цінностей була єдиною умовою виживання РПЦ.
РПЦ могла б легко відновити свою миротворчу діяльність, «механізм» якої був відпрацьований до дрібниць.
Але патріарх Кіріл, який, напевно, має хоч якийсь вплив, смиренно чекає розвитку подій у своєму затворі на шикарній «дачі» в Передєлкіно. Мало того, у своїй молитві 27 лютого 2022 року в храмі Христа Спасителя патріарх Кіріл промовив: «Укрепи силою Твоею верныя люди в стране Украинстей, заблуждающим же просвети разумныя очи светом Твоим божественным, да уразумеют Твою истину, умягчи их ожесточение, утоли вражды и нестроения на страну», тобто патріарх Кіріл вважає, що в Україні якісь запеклі люди влаштували «нестроения»?!
Християнин за визначенням не може виступати за війну, тим більше наступальну. Не може виступати не лише словом, а й мовчанням, тим більше коли в країні нагнітається військова істерія і всі державні ЗМІ голосять про війну і напередодні по російським федеральним каналам йде показ художнього фільму, «заснованого на реальних подіях» під назвою «Спецоперація »…
Навряд чи залишиться хоч крапля авторитету у релігійної організації, яка розгубилася у той момент, коли її паства почала масово знищувати один одного. По обидва боки російсько-українського фронту стоять переважно православні солдати, щобільше — паства Московського патріархату, яка налічує в Україні понад 12 тисяч парафій, тоді як у Росії не більше 16 тисяч.
Таким чином, фронт розділяє цю «єдину» паству майже рівно навпіл, брати і сестри у Христі, які причащаються «від єдиної чаші», отримають наказ нещадно вбивати один одного. І якщо українська паства тієї ж РПЦ захищає свою Батьківщину, то росіяни, які прийшли до неї з війною, є ніким іншим як колективним Каїном.
Архіпастир добрий пізнається в біді, і якщо дотримуватися цього висловлювання, патріарх Кіріл своїм злочинним мовчанням благословив військову агресію проти України, в якій поки що є чада Російської Православної Церкви.
У Євангелії є притча про блудного сина, але немає історії, як мати чи батько зраджують і намагаються вбити свою дитину.
Обурена частина українців, які вважають себе частиною РПЦ, звернулася до митрополита Онуфрія з проханням зробити всі необхідні кроки для відокремлення від РПЦ та отримання автокефалії. Тільки незрозуміло, від кого повстала частина Української православної церкви Московського патріархату, бажає отримати автокефалію.
За канонами церкви Російська Православна церква не має канонічного права на обдарування автокефалії, таке право має лише Вселенський престол Православної церкви, тобто Вселенський патріарх Варфоломій, з яким донедавна вірні Москві українські священнослужителі перервали євхаристичні відносини.
«Вірні УПЦ МП хочуть залишити РПЦ через те, що останні 6 днів показали нездатність Московського патріарха Кіріла та переважної більшості кліриків РПЦ говорити правду про війну в Україні та відкрито протистояти злочинам російської влади. Але й лоялісти УПЦ МП хочуть зберегти вірність митрополиту Онуфрію».
Не чекаючи на рішення Синоду УПЦ МП багато єпархіальних єрархів вирішили у своїх єпархіях перервати поминання патріарха Кіріла, але, мабуть, митрополит Онуфрій не збирається підтримати таке «неканонічне самоврядування».
«Сталася трагедія». Так починає своє відеозвернення предстоятель Української православної церкви (Московського патріархату) митрополит Онуфрій. «Росія розпочала військові дії проти України. Українська православна церква завжди є, була і буде зі своїм народом», – запевняє предстоятель церковної структури.
Але війну Росія проти України розпочала не 24 лютого 2022 року, справжнісінька війна на сході України розпочалася у 2014 році, і свідченням цього є портрети загиблих воїнів на стіні Михайлівського монастиря на Софійській площі у Києві. Що ж зараз змусило митрополита Онуфрія назвати війну війною, патріотизм чи страх перед своєю ж розлюченою паствою?
