Про позицію Церкви стосовно дошлюбних стосунків, проституції та використання контрацептивів розповів викладач Волинської православної богословської академії священник Православної церкви України Андрій Хромяк.
Представник ВПБА зазначив, що близько року тому із благословіння Вселенського Патріарха Варфоломія І розроблено соціальну концепцію, яка розглядає різні аспекти сучасного життя, у тому числі інтимної сфери.
«В цій концепції йдеться про те, що Православна церква не проти використання неабортивних контрацептивів у шлюбі. Тобто презервативів чи таблеток, які не шкодять вже сформованому плоду, живому організму. Стосовно абортивних контрацептивів, то, звичайно, ставлення Православної церкви до них є негативним», – цитує слова священника Фейсбук-сторінка Волинської єпархії ПЦУ.
Про поняття любові о. Андрій зазначив: «У людей, які лише починають будувати свої стосунки, ще любові немає, а є закоханість. Тобто людина відчуває певну ейфорію і радість, коли зустрічається з кимось, спілкується, пізнає людину». А справжня любов приходить тільки у сім’ї й тільки тоді, коли подружжя працює над собою. «Секс – це не просто фізична насолода. Адже коли чоловік і жінка зближуються між собою – це зближення ще й духовне».
Про проституцію душпастир зазначив, що варто знати причину, чому людина стає на цей шлях. Адже вона є наслідком позиції людини, що хоче заробити гроші, продаючи своє тіло.
«Я читав публікацію про жінок, які заробляють таким чином у нас у Луцьку. Згідно зі статистикою, наведеною медійниками, близько 60 % [тих] жінок роблять це через алкогольну і наркотичну залежність. Через цю згубну пристрасть вони дійшли до такого відчаю. Є частина жінок, які грішать через те, що не мають іншого способу заробити гроші, або не хочуть його шукати. Для них це найлегший шлях», – міркує священник.
Ще є студентки, які так намагаються підзаробити. А для деяких людей ця «робота» є можливістю прогодувати сім’ю. Це питання як держави, так і церкви. Можливо, ми мало уваги звертаємо на жінок, які страждають від певних пристрастей: алкоголізму, наркоманії тощо. Церква ніколи не буде підтримувати легалізацію цього гріха, бо пам’ятаємо приклад міст Содому та Гоморри.
«Не важливо, добровільно людина обрала цей шлях чи під впливом обставин, – гріх лишається гріхом. Втім, церква засуджує гріх, але шкодує грішника. Тому коли стається якась проблема, священник повинен зрозуміти, що стало причиною цього. Адже завжди є якесь підґрунтя, якийсь камінь, за який людина зачепилася і впала. Тому важливо людину підтримати і допомогти піднятися», – сказав душпастир.
