У РПЦ в Україні болісно відреагували на заяву патріарха Варфоломія, яку він зробив перебуваючи у США з офіційним візитом. Вселенський патріарх заявив, що йому байдуже на реакцію Московського патріархату, яка розгнівалась на Вселенський патріархат, бо він зробив Українську Церкву автокефальною.
Варфоломій також нагадав, що протягом століть Вселенський патріархат неодноразово надавав автономію помісним церквам, починаючи з самої Російської православної церкви в 16 столітті.
«То чому б не зробити те саме з Україною з її 40-50 мільйонами мешканців. Наші брати-українці бажали не тільки зараз, але й набагато раніше, а тепер ще інтенсивніше мати свою церкву, а не належати до Москви, не залежати від Москви, не бути пригніченими Москвою. Ми робили це з почуттям відповідальності перед історією, перед Україною та її народом. Вони розлютили та розірвали євхаристійні зв’язки із Вселенським Патріархатом. Вони викреслили ім’я з диптихів і не поминають мене. Мені було байдуже (на це, — ред.)», — сказав Вселенський Патріарх Варфоломій.
Звісно що такі слова патріарха Варфоломія неабияк зачепили Московський патріархат і його філію в Україні. Зокрема митрополит РПЦвУ Віктор (Коцаба), який вимагав закрити центр «Миротворець» коментуючи заяву патріарха Варфоломія заявив, що РПЦвУ насправді не байдуже на розрив євхаристійного єднання, яке розпочала сама Москва.
«Зрештою, не може так говорити про євхаристичну єдність будь-який християнин, — обурюється у своєму ТГ-каналі Коцаба. — Бо якщо перевести слова патріарха Варфоломія в дещо іншу площину, то що ми отримаємо? Страшне блюзнірство, що нічого спільного з християнством не має. Іншими словами, якщо запитати патріарха Варфоломія про те, як він ставиться до того, що Тіло Христове страждає через поділ, що виник з його вини, то що він скаже? Страшно навіть подумати, але чомусь здається, що скаже те, що вже сказав — мені плювати. А нам — “не начхати”. Тому що, чи “страждає один член — страждають з ним всі члени” (1 Кор. 12, 26). І як би патріарх Варфоломій не намагався показати своє ставлення до більшої частини православного світу, ми бачимо лише одне — страждаючу і заблудлу людину, яка своїми словами та діями все більше і більше віддаляється від Христа…».
РПЦ проігнорувала Критський собор і Об’єднавчий собор, а тепер винуватий Варфоломій?
«Духовний Фронт України» звернув увагу на такі заяви єпископа РПЦвУ Віктора (Коцаби) і дасть їм оцінку. Найперше, потрібно сказати, що Вселенський патріарх не розривав євхаристійне єднання. Це зробила РПЦ і після чого повторила РПЦвУ. Тобто саме Московська патріархія почала розколювати православ’я. Тому на Вселенському патріархату ніякої вини за розкол немає, а в РПЦ порушення причинно-наслідкових зв’язків. Самі ж пішли на розрив, а тепер звинувачують Варфоломія у тому що «Тіло Христове страждає через поділ, що виник з його вини». Класичний приклад того, коли злодій кричить «тримайте злодія».
Крім цього Вселенський патріарх неодноразово звертався до РПЦ для того щоб спільно із Москвою урегулювати українське церковне питання, що виникло після здобуття Україною незалежності, адже тоді серед вірян почали ширитись автокефалістські настрої і рух за незалежність Церкви від Москви. Зокрема, як ми нагадували у попередніх публікаціях у 2000-х роках Варфоломій ще мав надію урегулювати українське церковне питання спільно із РПЦ.
Також і у 2016 році на Критському всеправославному соборі мало обговорюватись українське питання спільно із РПЦ і всіма іншими православними Церквами. Але РПЦ відмовилась від участі на соборі. Тепер коли вони заявляють про розкол, які самі ж не хотіли лікувати майже 30 років, то хто тоді вони? Чому тоді патріарху Варфоломію не має бути байдуже на таких «борців за єдність», які нічого не робили для того, щоб в Україні не було розколотого православ’я? Тому, що РПЦ вигідно було, щоб в Україні незалежну від Кремля церкву клеймили «розколом» та іншими поганими епітетами. Тобто, щоб вона була такою собі недоцерквою та ледь не сектою.
Інше питання, яке в РПЦвУ теж не згадують. Чому вони не явились на Об’єднавчий собор у грудні 2018 року, якщо вони так вболівають за єдність православ’я? Тобто в Україні, щоб здобути цю єдність православ’я було організовано ряд канонічно-адміністративних дій, які РПЦвУ у своїй більшості проігнорувала, а її очільник Онуфрій заявив, що Томос не спасає від гріха, тому він не потрібний їм.
Тобто РПЦвУ саботувала всі об’єднавчі ініціативи і заходи, але тепер обурюється, що патріарху Варфоломію байдуже, що РПЦ його виключила із своїх диптихів. Варто зазначити, що такого деструктивного вчинку не вчинила жодна Помісна Православна Церква, навіть ті, які найближче до РПЦ, зокрема Сербська, Польська, Єрусалимська згадують ім’я Вселенського патріарха у своїх диптихах. Тобто розкол чинить тільки РПЦ через неприйняття автокефалії ПЦУ. Саме РПЦ і РПЦвУ продовжують лякати всіх розколом, який самі ж вчинили.
Чим би РПЦ лякала, якби РПЦвУ повністю прийшла на Об’єднавчий собор і влилась в ПЦУ? Нічим, адже тоді православ’я в Україні було б об’єднання, а для кремлівських пропагандистів було б менше аргументів для своєї брехні. З усім тим, РПЦвУ зараз відіграє роль «ображеної на весь світ» і вдає що «її гонять». Саме Віктор (Коцаба) регулярно їздить жалітись в європейські організації та в російські ЗМІ на «гоніння».
Тіло Христове, про яке згадує Коцаба, страждає через деструктивну позицію Москви і її підконтрольній Церкві в Україні. РПЦ не хоче визнавати незалежність ПЦУ і навіть чинить тиск і лякає розколом в інших Помісних церквах. Окрім того, що РПЦ розірвала євхаристійне єднання із Константинополем, РПЦ також хоче розколоти Александрійський патріархат. Під удар попала і Кіпрська Церква, де незгідні митрополити пішли в опозицію до Собору Кіпрської Церкви. Дійсно, саме це є страшне блюзнірство, яке нічого спільного з християнством не має, а не те про що говорить Коцаба коментуючи слова Варфоломія.
Росія зробила РПЦ своєю п’ятою колоною і хоче завдяки їй просувати свої геополітичні інтереси. РПЦ прикриває вбивства російською армією українців в ОРДЛО та Криму та незаконне збройне вторгнення російської армії в ці регіони. Це звісно, Коцабу не обурює так, як слова Варфоломія «мені байдуже що мене виключили із диптихів РПЦ».
Єпископ РПЦвУ цитує Біблію, але не хоче її виконувати
Єпископ РПЦвУ Віктор (Коцаба) цитує Біблію, але його Церква її не бажає виконувати. Він нагадав слова з апостола де пише, що коли «страждає один член — страждають з ним всі члени» (1 Кор. 12, 26). Але як страждала РПЦвУ з УПЦ КП і УАПЦ коли їх вони ж самі обзивали «розкольниками», «безблагодатними» і іншими образливими епітетами? Відповідь — ніяк. Це очевидно із самої діяльності РПЦвУ всі ці роки. Максимум — це якісь кілька зустрічей за спільним столом, але які по суті не принесли ніяких плодів. Це визнають і у самій РПЦ. Зокрема богослов архімандрит Кирило Говорун в нещодавньому інтерв’ю каже: «Стосовно українського розколу Москва лише імітувала процес його подолання, що свого часу мене дуже розчарувало. А Константинополь його подолав, незважаючи на всі ризики для себе. Так що я вважаю, що він вчинив по-християнськи. Це про мотивацію. А методи — так, не завжди сильно відрізняються. Однак це вже проблема не Москви чи Константинополя, а сучасної православної еклезіології загалом — особливо у практичній її частині».
Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, в РПЦ коли говорять про поганого Варфоломія, як про винуватця розколу, то говорять насправді про самих себе. Єпископу Віктору (Коцабі) варто замінити слово «Варфоломій» на «РПЦ» і все стане на свої місця, адже саме Московська патріархія нічого не робила із УПЦ КП і УАПЦ, які виникли після постання незалежності України. Навпаки, вони проклинали УПЦ КП і УАПЦ і піддали анафемі очільників цих церков. Константинопольська Церква навпаки, бачачи ситуацію яка склалась, намагалась залучити до її обговорення і саму Москву. Коли ж на Фанарі побачили недоговороспроможність Кремля, то там вирішили діяти на власний розсуд, що і викликало «волання на болотах Московії». Там одразу почали кричати, що «їх не спитали, з ними не порадились і взагалі вчинили без їх дозволу». Ось таке лицемірство.
До слова, там намагались осудити патріарха Варфоломія на свому Архієрейському соборі, щоб потім скликати свій «Всеправославний собор», але ця ідея не отримала підтримки у світовому православ’ї і провалилась. Сам Архієрейський собор РПЦ був перенесений на наступний рік.
Джерело: релігійний оглядач Іван Петрущак
