У Московському патріархаті продовжують демонструвати просто неймовірне невігластво в розумінні православної еклезіології. При чому таке незнання свідомо чи несвідомо демонструє московський патріарх Кіріл (Гундяєв) – глава Моспатріархату.
Він 27 вересня Кіріл заявив наступне: «ми по-людськи дуже переживаємо, що сьогодні Константинопольський Патріарх відпав у розкол, тому що причащався з розкольниками і визнав самосвятів, які не мають законної хіротонії, канонічними архієреями». Про це йдеться на офіційному сайті Моспатріархату.
Як вже неодноразово писав Духовний Фронт України, коментуючи такі заяви інших «богословів» – це ніщо інше, як «богослів’ям неуків». Чому? Тому що коли РПЦ оголошує Вселенського патріарха розкольником, то і всі інші церкви РПЦ теж непрямо так обізвали і навіть сама ж Російська Церква теж є розкольницькою, за їхньою ж логікою. Адже рішенню не згадувати за богослужінням імені патріарха Варфоломія не послідував ніхто крім Російської Церкви. Таким чином, якщо РПЦ і «огородила» себе від «розкольника» Варфоломія, то інші Церкви ні. Відповідно вони, за логікою РПЦ, теж є в сопричасті із «розкольником» Варфоломієм, тому також стають розкольницькими. Далі, коли патріарх Московський згадує ім’я предстоятелів цих Церков, він також стає розкольником, як той, що співслужив із «розкольниками». Адже згадування імен предстоятелів за Богослужінням є символом визнання легітимності і молитовного єднання між Церквами. Якщо Кіріл згадує ім’я Сербського патріарха, а той своєю чергою згадує патріарха Варфоломія, який нібито є «розкольником», то це означає, що і всі вони є «розкольниками», якщо слідувати такій нелогічній і безглуздій логіці, яку пропонує Моспатріарх Кіріл.
Тим не менше, нікого в РПЦ слова Кіріла не викликають посмішки, заперечення, чи якогось здивування. Принаймні, голосів критики серед духовенства РПЦ, чи її української філії не чутно. Навпаки, інформацію про «розкольника Варфоломія» в РПЦ і РПЦвУ сприймають, як щось нормальне, яке не відбивається бумерангом на самій РПЦ. Таке враження що у Моспатріархаті всі різко забули, що Церква – це містичне і єдине тіло Ісуса Христа. Поки всі православні Церкви не готові підтримувати розкол РПЦ і називати Вселенського патріарха «розкольником» лише за те, що він врегулював розкол в Україні, який розпочався після набуття Незалежності Україною, як це роблять в Кремлі.
Варто додати, що саме РПЦ почала припиняти євхаристійне єднання із тими єрархами і Церквами, які підтримали рішення Вселенського Патріархату та визнали Православну Церкву України. Але, щоб не бути «розкольниками» за стандартами Моспатріархату, у РПЦ мали б перестати згадувати всіх предстоятелів Помісних Церков, які згадують патріарха Варфоломія. Далі Александрійський Патріархат мав би ініціювати Всеправославний Собор, який би осудив рішення Вселенського Патріархату. Цього звісно, що не відбулось і після кількох років надання Томосу ПЦУ, адже ніхто із Помісних Церков не вважає, що це було неканонічно. Максимум, це окремі заяви Сербського патріарха та кіпрських проросійських єпископів. Щобільше, Александрійський патріархат визнав ПЦУ і підтримав Константинопольську Православну Церкву. Зібрання в Аммані вийшло повним фіаско для РПЦ, адже приїхали на нього лише Сербський предстоятель і ще кілька «пригодованих» Росією єрархів. Тому заяви Кіріла, це як вже говорилось, це вистріл собі в ногу і демонстрація власного безсилля і невігластва в базових знаннях богослів’я і еклезіології.
Ніхто на Амман 2.0 не поїде, що визнають навіть російські аналітики, тому для РПЦ виграти в цій ситуації шанси невеликі, адже в православ’ї такі серйозні питання, як звинувачення в розколі Вселенського патріарха не вирішуються «на колінці» чи на Синоді РПЦ.
При цьому Кіріл у своїй промові похвалив ВЗЦЗ і зазначив, що у РПЦ є переконаними в тому, що вони стоять «на непорушній основі священних канонів». Ось такі парадокси.
Раніше професор Володимир Мельник порівняв РПЦ і Орвелла у контексті розрив з Константинополем.
