Більше тисячі людей підписали звернення до патріарха Московського Кіріла з проханням скасувати рішення Синоду РПЦ про відсторонення від служіння архієпископа Гродненського і Волковицького Артемія (Кищенко). «Ми проти використання Церкви в політичних цілях. Це приносить спокусу і поділ серед чад Церкви, знищує довіру до Церкви в суспільстві», – йдеться в зверненні православних віруючих Білорусі.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Рішення патріарха Кіріла очікується 17 червня – після того, як Синод РПЦ дав своє позитивне рішення з цього питання. 69-річного білоруського архієпископа відправили на спочинок на початку червня за рішенням Білоруської православної церкви, яка направила відповідне клопотання в РПЦ. У ньому дане рішення пояснюється станом здоров’я, проте багато православних віруючих говорять про політичний підтекст.
Архієпископ Гродненський – один з перших церковних ієрархів РПЦ став висловлюватися про ситуацію в Білорусі і засуджувати насильство з боку силовиків, коли після президентських виборів торік почалися протести незгодних з їх результатами.
Ще на самому початку протестних акцій в серпні 2020 року голова Гродненської єпархії жорстко засудив насильство. «Не можна гратися з правдою, перекручуючи і шматувати її на догоду політичній доцільності. Кров жертв і тяжкі страждання людей в ці дні – на совісті тих, хто свідомо сам убивав або примушував інших вбивати правду», – говорив він в одній з проповідей.
На одній з недільних літургій архієпископ Гродненський пояснив: «Ми не говоримо, яка там політика чи який політик, яка влада. Ми говоримо, що відбувається беззаконня. Наші люди перетворилися у звірів і роздирають своїх же братів. до нас, священників, приходять і розповідають зі сльозами на очах, “що з моєю дочкою роблять”. До нас приходять, розповідають люди похилого віку – на лавочці сиділи, а їх побили, принизили. Вони життя віддавали за нашу Вітчизну. І безліч таких прикладів … Тому в цьому посланні ми говоримо: “Зупиніться! Ви чините не по Євангелію! Ви підняли руку на Христа, і вам не буде прощення! І справа ваша ніколи не встоїть! “».
У вересні минулого року стало відомо, що настоятелька Богородице-Різдвяного жіночого монастиря міста Гродно ігуменя Гавриїла (Глухова) організувала збір підписів проти архієпископа серед прихожан. 17 вересня на провладному форумі “За Білорусь” ігуменя назвала учасників протестних акцій “розлюченим стадом, яке викрикає бісівські вигуки”: «Ми бачимо натовп божевільних, яких шкода, за яких хочеться молитися, перед якими хочеться встати на коліна і просити “Зупиніться!”, і які під оскаженілі звуки автомобільних клаксонів з венесуельських революційних сценаріїв … прикріпили чужорідний, але нібито свій національний біло-червоно-білий стяг, як розлючене стадо, волають на все місто бісівські вигуки».
Навіть попри те, що в Білоруської православній церкві до захисту протестувальників ставилися по-різному, владика Артемій залишався до недавнього часу на своїй посаді. На відміну, наприклад, від митрополита Павла (Пономарьова), який подав прохання про відставку 24 серпня минулого року. Його мотиви очевидно також були пов’язані із засудженням в РПЦ дій щодо захисту протестувальників: митрополит не протидіяв участі священників у несанкціонованих акціях протесту. Призначений замість нього митрополит Веніамін (Тупеко) не тільки заборонив кліру будь-яким чином брати участь в політичних протестних мітингах, а й зблизився з Лукашенком.
Архієпископу Гродненському і Волковицькому також вже підібрали заміну: його місце займе 41-річний Антоній (Денис Доронін) родом з Росії, який до цього був єпископом Слуцьким і Солігорським. Владика Артемій розповів про те, як він сам трактує причини рішення Синоду РПЦ усунути його служіння і відправити на спокій:
– Це сталося за вказівкою держави. Зараз трошки змінилося становище після серпневих заворушень і відбувається загальна чистка. Кордон перекритий, людей звільняють, садять. Поки у них затишшя – час для того, щоб трошки поставити церкву на місце. Тому що церковники не всі підтримують існуючий режим. Зараз представники влади роз’їжджають по єпархіях, виступають там. Навіть я чув, що просять не молитися за тих, хто в ув’язненні. Такі молитви заборонені, щоб ніде не було ні найменшого інакомислення. Ну, і вважали за потрібне зі мною розправитися. З ініціативи цієї влади представники нашої системи говорили з патріархом в Москві та попросили його посприяти заради заспокоєння обстановки в Білорусі. Мабуть, на це він дав їм благословення і згоду. Синод відразу ж оголосив про своє рішення.
– Які були до вас пред’явлені претензії?
– Що я розділив суспільство на два табори з політичних мотивів. Розділив священників і парафіян. А це неприпустимо. Я заперечив, що з політичних приводів я не виступав. Я дав моральну оцінку тому безумству, коли знущаються над людьми. Те, що вони мені пред’явили, – це було смішно. Можу вам навести приклад. Показують мені фотографію кошики з крашанками. На них намальована “Погоня”, наш давній герб, він співзвучний і іконографії. Наші знамениті князі Борис і Гліб зображуються один зі списом, інший з мечем, а вони беруть свою традицію ще з давньогрецької церкви від великомученика Георгія Побідоносця і Дмитра Солунського з мечем. Ось такий герб був в наших межах, а на початку перебудови він був нашим національним символом, потім ми повернулися до радянської символіки. По перше, зображення цього герба не є злочином. По-друге, це смішно, у нас 100 парафій, і якщо десь дитина намалювала на яйці “Погоню”, я повинен про це знати і каральні заходи вживати? Пасхальне яйце є пасхальне яйце. Це свято радості. Люди малюють те, що є священним і дорого для них, це відповідає великодньому сприйняттю життя.
Друге звинувачення – чому у нас співали “Магутній Боже“? ( 14 серпня священики Гродненської єпархії на ступенях головного міського храму – Свято-Покровського кафедрального собору – виконали молитовний гімн “Могутня Боже” на підтримку білоруського народу. – Прим. Радіо свобода).
Це древній білоруський гімн “Могутній Боже, Володар всесвіту”. Митрополит, перебуваючи в Гродно, офіційно заборонив співати цей гімн? (14 жовтня патріарший екзарх всієї Білорусі Веніамін заявив, що гімн є світським і розділяє людей, – прим. Радіо Свобода) Ми його роками співали. У нас музичний фестиваль “Коложський Благовіст” з міжнародною музичною програмою завжди починався з цього піснеспіву, а тут раптом це стало заборонено і мало не антицерковним. На богослужіннях зрозуміло, але на концертних програмах – це наш особистий вибір. І ось в одному з парафій дитячий колектив влаштовував великодній концерт і заспівав “Могутній Боже”, що порахували державним злочином.
Ну, ви самі знаєте, якщо у нас на балконі будуть висіти червоні і білі шкарпетки одночасно, то можна отримати термін.
– А як ви відповіли на звинувачення в розколі? І дійсно, яка частина духовенства підтримує вашу позицію?
– Я не кажу ні про який розкол. Я до цього ставлюся дуже обережно і використовую медичний принцип “Не нашкодь”. Ми не даємо політичних оцінок. Ми намагаємося міняти ситуацію зсередини, використовуючи християнство і Євангеліє. У нас навіть мови не було ні про яку автокефальну церкву, як в Україні. Це взагалі нереальна річ, у нас всі культові будівлі належать Білоруському екзархату, і ніякий прихід не зможе мати храм іншої юрисдикції. Це питання ще не дозріло навіть для обговорення. Це домисел і лжезвинувачення. Ніякого поділу в нашій пастві немає, навпаки, ми закликаємо до солідарності, єдності.
– Я чула також звинувачення в тому, що при вас Гродненська єпархія перетворилася в головний притулок автокефалістів. Теоретично як би ви поставилися до можливості створення білоруської автокефальної церкви?
– Я не скажу, що ми стали центром інакомислення, ми навіть ніколи про це не говорили. Наголос робиться на те, що треба міняти те, що є, а не вигадувати того, чого ще немає. У майбутньому життя покаже. Звичайно, кожен народ має право на самостійну церкву, інакше це буде використовуватися політичними силами з тієї чи іншої сторони. Але зараз на рівні єпархії таке питання не підіймається. Зараз ми повинні відповідати своєму рівню, а ми перетворилися в церкву періоду застою, гонінь і полону. Ми вже перевершуємо хрущовські часи, коли уповноважений передавав свою волю, як жити парафіям і що говорити. Поки питання помісної приналежності і автокефалії не обговорювалися. Буде несправедливо говорити зараз про симпатії чи антипатії. Нехай дадуть відповідь на обмеження прав людських. Йде нова хвиля – що б зверху не надійшло, все святе.
– Чим ще ви стали неугодним?
– Відвідування місць ув’язнення також ставилося в провину. Чому відвідували ув’язнених і приносили їм ліки і воду? Те, що Христос сказав: “Я був хворий, і ви відвідали мене, у в’язниці Я був і ви прийшли до мене”, – ми не повинні приймати за керівництво до дії? Для нас має бути важливо вказівка керівництва. Ніяких відвідувань.
І ще купа дрібниць. Батюшка освячував (окроплював св. водою, – ред. ДФУ) паству і разом зі словами “Христос воскрес” сказав ще: “Живе Білорусь!” А ви що, хочете, щоб не жила? Правильно сказав, нехай живе Білорусь. Я кажу, я згоден з цими словами. У всіх єпархіях є моменти, коли люди в тій чи іншій формі висловлюють свою солідарність з тими подіями, які зараз відбуваються. Тому звинувачення просто некомпетентне.
– Вам 69 років, а приводом для відсторонення без прохання з боку потенційного пенсіонера є вік понад 75. За станом здоров’я ви також не подавали ніяких прохань?
– Ні, і я не вважаю, що за станом здоров’я я не можу служити. Є, звичайно, вікові проблеми, я приділяю їм увагу, але ситуація некритична. Немає жодних свідчень з боку медиків, немає звинувачень мені, на підставі чогось. Я Синоду прямо сказав: “Ви робите нечесно, ви позбавили мене кафедри. А мені не соромно йти на спокій”.
– Ви виступали проти насильства і беззаконня, і після цього відразу прийшов новий митрополит, який заборонив кліру брати участь в протестних мітингах. Яка ваша позиція з приводу участі духовенства в політичних протестах?
– Це закономірно – засмучуватися за свій народ. Ми не даємо оцінку владі або політичній структурі, ми говоримо про те, що бачимо порушення всіх норм людського буття. Ми вважаємо це неприпустимим і виступаємо із закликом припинити жорстокість щодо нашого народу і звільнити невинних в’язнів. Ніякої реакції церкви на це не було, і зараз це навіть не згадується, як ніби ніхто ніколи нічого не писав.
– Чому в такому разі вас не усунули відразу ж після цих заяв, ще в серпні минулого року?
– Дуже бурхливий був період, це ж треба було підливати масла у вогонь. Це могло сприяти тому, що ми могли взагалі відкрито вийти на участь. Зараз народ заляканий. Я вважаю, що і з точки зору політичної вони вчинили неправильно і отримають результати не в свою користь.
– Чим далі ви будете займатися? Які ваші плани?
– По-перше, за чинним законодавством, архієрейського собору єпархія повинна надавати матеріальну допомогу, якусь грошову допомогу призначити. Мені наказано чомусь покинути своє місце проживання, я повинен виїхати до Мінська, щоб залишитися там в повній самоті. Хочуть загнати мене в кут. Будемо жити. Пенсія державна у мене є … подивимося, треба буде, влаштуюся на роботу в приході сторожем.
– Ви знаєте, що співзасновник фонду BYSOL Андрій Стрижак назвав вас “відмінною кандидатурою на пост глави православної церкви в новій Білорусі”, а диякон Андрій Кураєв написав про вас , що ви – “совість білоруської церкви”?
– Що ви таке говорите, я спати не буду …
– А що ви думаєте з приводу кандидатури вашого наступника Антонія?
– Не хочеться займатися розборками і плітками, як ви знаєте. Свого часу Владика Антоній Мельников, який помер в Петербурзі, говорив мені, що, коли він був ректором Мінської духовної семінарії, деякі студенти прямували на навчання за комсомольською путівкою і потім вони впливали на церковне життя. Відчувається, як то кажуть, що людина вже зараз одна з молодих єпископів за поведінкою відчуває себе обер-прокурором. Людина, як то кажуть, “від світу цього”.
