Глава РПЦ Кіріл хотів увійти в топ світової політики. Але потрапив у опалу і тепер спостерігає захід русского міра.
Владімір Гундяєв (Кіріл) зробив блискучу кар’єру в релігії. До 2021 року він — дуже багата людина (ймовірно) з маєтками у всій Росії, автопарком, сотнями слуг, готових виконати будь-яке бажання. А ще у нього є впливові покровителі в Кремлі і на Луб’янці.
Шлях у велику віру розпочався для нього в 18 років, коли його наблизив до себе завербований КГБ священик. Можна сказати, що все своє життя Владімір Гундяєв провів під контролем спецслужб. А, отримавши позивний «Міхайлов», і сам розпочав будівництво імперії в православному світі, невідривно пов’язаної з державним апаратом.
Іншого досвіду у Гундяєва не було. Тому навряд чи він вважає, що робота на спецслужби — це щось неправильне. Але якщо за часів СССР співпрацю з КГБ можна було виправдовувати можливими антирелігійними гоніннями, то сьогодні роботу на ФСБ виправдати цим не вийде. Служителі російської церкви роблять це добровільно, допомагаючи Росії через релігію поширювати політичний вплив за кордоном, розповідають LIGA.net багато колишніх служителі РПЦ.
В Україні РПЦ діє через Українську православну церкву (Московського патріархату). Наприкінці минулого року в опитуванні Центру Разумкова 22% українців назвали себе парафіянами УПЦ (МП). Мова про мільйони людей і гігантський вплив на внутрішню ситуацію в країні. Водночас роль російської церкви в Україні слабшає з кожним роком — в тому самому опитуванні 32% українців назвали себе парафіянами православної церкви України (ПЦУ).
Ми розповідаємо історію глави Російської православної церкви: як КДБ/ФСБ інтегрувалася в РПЦ; скільки коштує русскій мір Гундяєва-Путіна; скільки грошей в розпорядженні РПЦ. Ми також знайшли і поспілкувалися з церковними служителями, яких Кіріло вигнав — зокрема, за відмову працювати на ФСБ. Що обіцяв Кіріло Путіну до 2014 року і чому не зміг реалізувати плани — велика історія від LIGA.net.
Хто такий Владімір Гундяєв
Майбутній глава РПЦ Кіріл (Владімір Гундяєв) народився в післявоєнному 1946 році. Старт кар’єри тісно пов’язаний з протекцією впливового митрополита, який співпрацював з КГБ, Нікодіма (Ротова), розповідає LIGA.net релігієзнавець з Росії, гостьовий викладач Українського католицького університету Алєксандр Солдатов.
«Никодим наблизив до себе Володю, коли йому було 18 років. Завдяки особливим симпатіям і прихильності Нікодіма Володя, який мав тільки середню освіту, став його особистим секретарем і майже екстерном закінчив Ленінградські духовні школи, прийняв чернецтво, швидко став ієромонахом і архімандритом», — згадує Солдатов.
Уже в 20 з невеликим років Кіріл представляв РПЦ на Всесвітній раді церков у Женеві. У 27 років став ректором Ленінградської духовної академії, не маючи будь-яких наукових робіт.
Кар’єра Кіріла була настільки стрімкою, що порушила навіть вікові обмеження і церковні канони, розповідає LIGA.net директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой. Згідно з канонічним правом, дияконом може стати людина, яка не молодша 25 років, священиком — 30, єпископом — 35 років.
«Кіріл став дияконом і священиком у 23, єпископом — у 29 років. Але представників так званої канонічної церкви порушення канонів самим патріархом не бентежить», — каже Горєвой.
Все це відбувалося наприкінці 1960-х — початку 1970-х років, коли стрімка кар’єра без активного сприяння КГБ була неможлива, говорить Солдатов. Особливо — без першого головного управління, яке відповідало за зовнішню розвідку. А Кіріл нескінченно вояжував країнами Близького Сходу і Африки, у Європу і США, Болгарію, Югославію, Грецію та Румунію.
Згідно з архівними документами і завдяки порівнянню дат візитів, можна припустити, що майбутній глава РПЦ отримав оперативний псевдонім «Міхайлов», а його покровитель митрополит Нікодім співпрацював зі спецслужбами під псевдонімом «Святослав». Це підтверджує і релігієзнавець Солдатов. Він каже: люди з близького кола Нікодіма згадували, що Нікодім охоче благословляв церковних юнаків на вербування в КГБ, супроводжуючи це фразою: «Не бійтеся — ми їх обдуримо».
Нікодім був у близьких стосунках зі спецслужбами, виконував партійні завдання за кордоном, говорить Горєвой. Фактично він був інструментом КГБ, який використовував церкву для просування інтересів СССР: «Він очолював відділ зовнішніх церковних зв’язків, контактував з іноземцями, створив групу топових єрархів, яку називали “нікодімівцями”. Ця група подавала себе як ліберальну, модерну в поглядах, але — працювала на Совєтський Союз».
Горєвой про злиття РПЦ з КГБ/ФСБ: «Уже давно відомі всі їхні агентурні клички. Є багато розсекречених архівних документів».
У тому, що без протекції в «органах» жоден священик не міг піднятися до рівня єрарха, зізнавався і почесний патріарх Православної церкви України Філарет. Він теж був у системі КГБ. Відомий і позивний Філарета на Луб’янці — агент Антонов.
З КГБ були пов’язані всі без винятку архієреї. У совєтські часи ніхто не міг стати архієреєм, якщо на це не давав згоди КГБ. Тому стверджувати, що я не був пов’язаний з КГБ, було б неправдою. Був пов’язаний, як і всі, — говорив Філарет.
«Ми свого часу жартували над фотографією, на якій Путін, будучи вже президентом, розмовляє з патріархом Алєксієм II. Що треба під це фото поставити підпис: полковник розмовляє з генералом, — каже LIGA.net релігієзнавець, доктор філософських наук Юрій Чорноморець. — Вербування було загальноприйнятою практикою. Це стосувалося майже всіх єпископів. Уникнути не можна. Кіріл — не виняток».
Три роки тому тодішній віце-прем’єр Болгарії Валерій Симеонов відкрито назвав Кіріла агентом КГБ. Місяць тому Софійський суд фактично визнав, що це правда — не побачив наклепу в цих словах: «Ми повинні чітко сказати людям, ким є Кіріл. Він не зійшов з неба. Він не родом з раю і не є посланцем Бога. Кіріло відомий як сигаретний митрополит Росії… Це не східно-православний священик. Це агент Міхайлов з совєтського КГБ, другосортний совєтський агент».
Після розвалу СССР агенти в РПЦ нікуди не поділися, а перейшли під заступництво наступниці КГБ — Федеральної служби безпеки.
Кіріл дивиться на цю «співпрацю» з ФСБ як на інструмент. Сьогодні він робить поступки системі, а завтра завдяки цьому виграє — для церкви, для себе особисто, вважає Чорноморець. Він хотів, вступивши в тісну діяльність з усіма структурами, стати геополітичним лідером, щоб у світі були папа римський і патріарх Кіріл, і більше нікого.
«Це його мрія, — каже Чорноморець. — Він користувався всіма інструментами. Дивився на все дуже практично. Фактично як на сходинки, які можна використовувати, а потім викинути. Це стосувалося і людей, і структур».
У совєтські роки кожного семінариста вербували ще на студентській лаві, говорить Солдатов. Лише одиницям вдавалося цього уникнути. Зараз, вважає він, ситуація інша — обирають перспективних. Влада і спецслужби вже не розглядають РПЦ як джерело небезпеки або альтернативної ідеології, тому не бачать необхідності в створенні масової агентурної мережі в церкві — вона стала частиною загальної державної вертикалі.
Єдине, що не змінюється, — верхівка РПЦ обов’язково обирається з числа завербованих, сходяться опитані релігієзнавці.
«Я ВОЗИВ ГРОШІ ДЛЯ ПІДКУПУ АНТІОХІСКОГО ПАТРІАРХАТУ»
У грудні 2019 року в петербурзьку квартиру єпископа РПЦ Флавіана (Максима Митрофанова) прийшли з обшуком. Поки оперативники, за словами Флавіана, шукали у єпископа наркотики, оперуповноважений ФСБ лейтенант Красавін «збігав за випивкою».
«Буквально мене напоїв, — згадує Флавіан своє вербування. — І сказав, що я у них в розробці з 2007 року. Що їм потрібні відомості про мої зв’язки. А у мене після роботи в Лондоні дуже багато знайомих, з якими я підтримую контакт: вони працюють в ООН, вони вхожі до кола деяких російських олігархів».
Флавіан порадився з адвокатами та відмовився.
«Я йому сказав, що з організацією, в якої руки по лікоть в крові російських священиків і російських людей, я співпрацювати не буду, — розповів він в інтерв’ю російській службі Радіо Свобода. — Ця організація абсолютно бісівська. Просто в обличчя йому так і сказав». Лейтенант пригрозив, що єпископ пошкодує.
Лейтенант ФСБ не збрехав. Ще недавно Флавіан був у верхівці церковної єрархії. У 2018-му, за особистим визнанням Флавіана, він возив гроші Антіохійському патріарху за те, щоб він виступив проти томосу Православної церкви України.
У березні минулого року підконтрольні Кремлю медіа опублікували новину, що в квартирі Флавіана знайшли цілу нарколабораторію (ні менше, ні більше). Образ відступника закріпили додатковими гріхами — нібито у Флавіана були зв’язки з колишнім працівником гей-ескорту Каїном Монтанеллі.
Після чергового обшуку в грудні 2020-го єпископ виїхав до Лондона. Він упевнений, що став жертвою спецслужб за відмову співпрацювати з ФСБ. Синод РПЦ заочно судив його і позбавив священного сану.
«Його просто почали кошмарити, — пояснює LIGA.net Горєвой. — Патріархія взагалі не любить входити в клінч із спецслужбами. Патріархія своїх кліриків не захищає, а віддає на поталу».
У РПЦ можна все. Головне — не спалитися, — каже колишній протоєрей РПЦ Алєксандр Усатов.
Приблизно в той самий період, коли у Флавіана один за одним провадили обшуки, в грудні 2019 року голова РПЦ нагородив орденом директора ФСБ генерала армії Алєксандра Бортнікова. Буквально розсипався в похвалах: «Для мене це дуже почесно вручити орден людині, чиє ім’я і посаду ви зараз почуєте».
Нагородження відбулося після освячення військового храму в московському районі Південного Бутово. Його будівництво було завершено «завдяки значним зусиллям і допомозі департаменту військової контррозвідки» ФСБ Росії.
LIGA.net зв’язалася з Флавіаном. Він підтвердив нам свою історію, але сказав, що на велике інтерв’ю поки не готовий. «До цього я не готовий зараз… Відповісти коротко навіть на запитання, як ФСБ намагалася змусити мене співпрацювати, не вийде. Вони провадили роботу і безпосередньо, і через колег, начальство, підлеглих, друзів. Це довга історія», — сказав він .
Ще один колишній протоєрей РПЦ з Ростова-на-Дону Алєксандр Усатов змушений ховатися в Норвегії через погрози в Росії. «Мені не хотілося побачити реалізацію отриманих загроз, тому я назавжди покинув Росію в липні 2020 року», — зізнався він в інтерв’ю LIGA.net.
Протоєрей РПЦ усвідомив гомосексуальність у віці 22 років і пішов служити до церкви, щоб «виправити» орієнтацію. Але замість цього виявив у РПЦ, за його словами, розвинене гей-лобі.
Єпископи РПЦ, каже він, дозволяють собі будь-які гріхи, якщо про це не дізнаються за межами системи.
«Можуть безконтрольно витрачати церковні гроші, їздити за кермом у п’яному вигляді, вступати в безладні сексуальні зв’язки… Я знаю про подібні випадки особисто і від співучасників подій. Одні священики сплять з повіями, інші мають коханку, комусь потрібен секс з хлопцями. Це найкраще описується приказкою: можна все, головне — не спалитися», — каже Усатов.
Близько 10 років тому Усатова викликав до себе ростовський митрополит Мєркурій, розповідає протоєрей. «Він сказав, що моє сексуальне життя як гомосексуаліста має бути виключно таємницею для всіх, — згадує Усатов. — А якщо хтось про це дізнається, то він мене знищить».
Усатов розповідає, як почав втрачати віру: «Мені стало соромно, що служіння священика ототожнюється з витівками таких фриків у рясах, як протоєрей Андрєй Ткачов, який радить «жінку ламати через коліно», або священик Іван Охлобистін, який закликає «спалювати геїв у печах» .
Зрештою, каже Усатов, він став обурюватися істерією гомофобії в одному з храмів свого міста: «Почувши це, настоятель дав зрозуміти, що я перейшов межу… Він повідомив про те, що відбувається митрополиту… На мене написали донос в особливе державне відомство».
Єпископи можуть безконтрольно витрачати церковні гроші, їздити за кермом у п’яному вигляді, вступати в безладні сексуальні зв’язки… Одні священики сплять з повіями, інші мають коханку, а комусь потрібен секс з хлопцями. Можна все, головне — не спалитися, — каже Усатов.
Митрополит Мєркурій, за словами Усатова, підтвердив, що «був в органах безпеки», і «ці люди займуться» ним. Він також дав зрозуміти, що Усатова більше не захищатимуть. Тоді священик спробував піти з церкви, написав заяву на ім’я Кіріла з проханням позбавити його сану через зневіру. Але тихо попрощатися система вже не хотіла.
«Під час прощальної бесіди з митрополитом той зажадав, щоб я фізично покинув Ростовський регіон, — каже Усатов. — Я зніяковіло белькотів про своє конституційне право жити в будь-якому місці Росії, але той і слухати не хотів: «Ти мені заважаєш».
Йому хотіли закинути педофілію, зґвалтування, наркотики, а під кінець — шизофренію, щоб віддати його до «каральної психіатрії». «Митрополит говорив, що я вийду у вікно», — згадує Усатов.
Врешті він виїхав з країни і отримав статус біженця.
У РПЦ абсолютно неприпустимо висловлювати власну думку, яка розходиться з позицією Кіріла. Власну думку в РПЦ зараз може мати виключно він. Це стосується будь-яких сфер: богослов’я, політики чи медицини, — каже Усатов.
Усатов вважає, що владі Росії не потрібно докладати зусиль, щоб проникати в РПЦ: «Ця структура була буквально створена працівниками НКВС у 1943 році… Щойно священик виступає проти влади — позбавляють сану, віддають під суд».
МІЛЬЯРДИ В КОНВЕРТАХ. СКІЛЬКИ КОШТУЄ ТРОН КІРІЛА
Жодних достовірних даних про бюджет РПЦ немає. Це повністю засекречена інформація, каже російський релігієзнавець і церковний дисидент Сєргєй Чапнін. «І я не думаю, що ситуація найближчими роками зміниться, оскільки корупція — це важлива складова системи, яку побудував Кіріл», — говорить релігієзнавець.
Кілька разів журналісти намагалися розслідувати тему грошей в РПЦ. Одне з кращих провело російське видання РБК у 2016 році. Журналісти з’ясували, що РПЦ — це фактично корпорація, де кожна парафія зареєстрована як окрема некомерційна організація, а отже — не сплачує податки.
Парафій у РПЦ понад 30 000. За підрахунками журналістів, кожна з них приносить від невеликих сум до 3 000 000 рублів доходу щомісяця (близько $45 000 за курсом 2016 року). Мова про пожертви, продаж свічок, ікон, релігійної літератури. Від 10% до 50% парафії віддають «наверх» — в єпархію. Єпархія акумулює данину і 15% від суми передає в патріархію.
Ділитися заробленим — обов’язок парафії. Якщо вона не здатна передати гроші, можуть звільнити настоятеля. Таксу встановлює єпископ, розповів LIGA.net на прикладі ростовської єпархії протоієрей, що втік, Алєксандр Усатов: «Церковна економіка непрозора. Єпископ сам призначає розмір щомісячного внеску. Він може становити 25 000 рублів ($300) для сільського храму або до 320 000 рублів ($4000) для міської парафії».
Єпископ Флавіан розповідав, що його особисте церковне утримання за цією схемою доходило до півтора мільйона рублів на місяць (близько $20 000), і «це нормальний дохід єпископа РПЦ». Все це не обкладається податками. Гроші приходили єпископу на картку. Скільки архієреї отримують в конвертах — ніхто не рахує.
На початку 2000-х архієпископ Клімєнт розповідав, що 55% доходів РПЦ отримує від комерційної діяльності, 40% складають пожертви спонсорів, і тільки 5% — відрахування єпархій. Зараз пожертв менше, а відрахування з єпархій можуть сягати половини бюджету.
У РПЦ жорстка фінансова дисципліна, каже Чапнін. Головний критерій ефективності настоятеля/ігумена/єпископа — здатність залучити гроші під відрахування в єпархію і далі — у патріархію.
«Схема відрахувань досить складна. Щось перераховується банківськими платежами, щось передається в конверті. І для єпархій, і для патріархії важливо зберегти неконтрольований обіг кешу. Для цього на всіх рівнях церковного управління ведеться подвійна, а іноді й потрійна бухгалтерія: одна — для податкових органів, друга — для офіційних звітів у патріархію, і третя — для себе», — пояснює Чапнін.
У Москві в Кіріла розроблена навіть спеціальна «тарифна сітка» для оподаткування парафій. Мінімальна сума відрахувань — 100 000 рублів на рік ($1300) — для невеликих будинкових храмів. Парафіяльні храми середнього розміру платять від 600 000 ($8000) до 1 000 000 рублів на рік ($13 000), храми в спальних районах — кілька мільйонів рублів.
Це статистика на 2018-й. З огляду на те, що в російській столиці було 1179 церков, патріархія отримує від них близько мільярда рублів щороку ($13,3 млн). І це тільки в Москві.
Загальний обсяг оборотних коштів у парафіях РПЦ можна оцінити в десятки мільярдів рублів щороку, говорить Солдатов.
Спонсорами є як сама Росія в особі федерального і місцевих бюджетів, що виділяють величезні гроші під спільні з РПЦ програми (здебільшого під виглядом реставрації або будівництва храмів), так і найбільші корпорації і навіть середній бізнес, на який тисне адміністративний ресурс.
Класичний приклад — неформальний податок на будівництво храму Христа Спасителя, яким ексмер Москви Юрій Лужков обклав усіх столичних комерсантів.
За даними РБК, бюджет РПЦ підживлюють і комерційні підприємства. Головні — завод Софріно і гостиниця Данилівська. Софріно виробляє ікони, меблі, гробниці, свічки, забезпечує половину російських церков. У єпархіях настійно рекомендують купувати саме продукцію Софріно.
Данилівська — ще один актив РПЦ. Доба в одномісному номері готелю зі сніданком у будні стартує від 5500 рублів зі знижкою (майже 2000 грн), напівлюкс — 11 000 рублів (4000 грн). Дохід готелю в 2013 році РБК оцінювало в 137 млн руб.
У сферу інтересів РПЦ входять також ліки, ювелірні прикраси, здавання конференц-залів в оренду, сільське господарство і ринок ритуальних послуг.
Роль держави у фінансуванні РПЦ теж велика, пояснює Солдатов. Всі найбільші російські чиновники і олігархи входять в піклувальні ради найбільших монастирів, через які проходять багатомільярдні суми. Наприклад, піклувальна рада Новоєрусалимського монастиря під Москвою, очолювана Медведєвим, зібрала мільярди рублів на його реконструкцію. Але оскільки інститутів громадянського контролю в Росії немає, перевірити витрачання грошей неможливо.
За даними РБК, у 2012-2015 роках РПЦ і пов’язані з нею структури отримали від держави 14 млрд рублів. У бюджеті на 2016-й для РПЦ було закладено 2,6 млрд рублів. Держава дає гроші церкві в рамках федеральних програм, пов’язаних з розвитком духовно-просвітницьких центрів, збереженням і реставрацією церков.
Основна частина бюджету РПЦ перебуває в тіні, величезні потоки церковного налу ніде не фіксуються, в звітність не потрапляють, касові апарати в церковних крамницях відсутні, — каже Солдатов.
Одним з найбільш успішних здобувачів держфінансування і приватних інвестицій є митрополит Тіхон (Шевкунов), який має репутацію «духівника Путіна». У різних містах РФ за мільярди рублів створює гігантські мультимедійні пропагандистські парки «Росія — моя історія», говорить Солдатов. Зараз таких парків вже близько 30. Головна їхня мета — вселяти молоді ідеологію русского міра.
Ніхто не береться хоча б приблизно оцінити статки самого Кіріла. «Глава РПЦ влітку минулого року говорив, що точаться чутки, ніби у нього є $4-8 млрд. Але він ці чутки не підтверджував», — сказав Солдатов.
Одне турне глави РПЦ Латинською Америкою в 2016 році оцінюють у $260 млн. У вояж його супроводжували близько ста осіб. Кіріло дістався до Антарктиди — провів літургію в єдиному храмі РПЦ і подивився на пінгвінів.
Крім того, Кірілу в численних розслідуваннях приписують п’ятикімнатну квартиру в центрі Москви, літак, яхту (не одну), бронепоїзд, вілу в Швейцарії, палац, а також великий автопарк люксових машин.
ЗАХІД РУССКОГО МІРА. ЯК КІРІЛ ВТРАЧАЄ МОСКОВСЬКИЙ ТРОН
У 2009 році Кіріл очолив РПЦ завдяки підтримці Путіна і олігархів, каже релігієзнавець Солдатов. Багато делегатів собору були бізнесменами і членами Єдиної Росії. А у Кіріла був імідж освіченого архієрея, що мав ораторський дар і величезний досвід церковно-дипломатичної роботи, розповідає LIGA.net російський релігієзнавець Чапнін.
«Ставши патріархом, він досить жорстко розправився з супротивниками і на довгі роки убезпечив себе від архієрейської опозиції», — додає він.
Кіріла спонукало марнославство, каже Горєвой: «Він позиціонував себе так, що входить у п’ятірку найвищих осіб за посадою. Ось є президент, прем’єр, спікер Думи, голова Ради федерації і патріарх».
Досить тривалий час Кірілу вдавалося триматися поруч з Путіним. Але останніми роками російський президент, здається, розчарований. Опитані LIGA.net співрозмовники кажуть: Кремль все менше цікавить РПЦ і електоральний потенціал церкви.
Кіріл, вважають опитані релігієзнавці, впав у депресію. І багато місяців, під приводом самоізоляції, не полишає «Об’єкт Скит», що охороняється, під Москвою. Його крають думки: що робити далі?
Глава РПЦ, вважають експерти, став жертвою власної надмірної жорсткості. «Про це говорять всі, хто з ним стикався, — каже LIGA.net богослов Ілля Бей. — І мені здається, він перебуває під впливом окультистів. Болісно ставиться до всіх випадків, коли його припиняли поминати священики в Україні. Це якась окультна складова, щось рівня персонального егрегора».
Рамки мислення Кіріла — неоімперські, каже архімандрит, доктор філософських наук Кирило Говорун. Він добре знайомий з РПЦ. У 2009 році Говоруна відправили в розпорядження глави РПЦ до Москви. «Гадаю, перед 2014 роком його візія надихала Кремль. Так з’явилася ідеологія русского міра, яка з маргінальної перетворилася на центрову саме завдяки церкві», — сказав він LIGA.net.
Тепер русскій мір, може стати початком кінця Кіріла. Тому що саме глава РПЦ продавав Путіну ідею русского міра з упором на Україну, Білорусь і Молдову, розповідає Горєвой.
«Кіріло переконував Путіна, що якщо Кремль хоче тримати Україну в орбіті впливу, то кращим виконавцем буде РПЦ. Це дозволить через церковні канали надавати ідеологічний, культурний, інформаційний вплив. Автор концепції русского міра в її нинішньому вигляді — особисто Кіріло», — зазначив Горєвой.
У підсумку РПЦ стала ідеологічним апаратом Кремля. Але коли в 2014 році розпочалася російсько-українська війна, ілюзорний вплив РПЦ дав збій — русского міра не сталося, без танків він замкнувся в межах Росії. Це був перший тривожний сигнал для Кіріла — час його впливу минув. І це була перша сходинка вниз для Кіріла.
Другу сходинку він подолав у 2018 році, коли офіційний Київ раптово для Москви отримав томос Православної церкви України. Кіріл, який уявляв себе православним папою римським, не зміг нічого вдіяти. Для русского міра це означало кінець впливу в Україні.
Третя сходинка вниз для Кіріла стала фатальною — після неї заговорили про швидке зміщення глави РПЦ і заміну його іншою кандидатурою. Мова про відкрите протистояння з Вселенської церквою патріарха Варфоломія. У спробі скасувати томос для ПЦУ, Кіріло кинувся в усі тяжкі, але програв.
Головна проблема Кіріла — відсутність реального впливу. Коли РПЦ розірвала відносини з Константинополем, інші церкви за нею не пішли. Більш того: три церкви підтвердили автокефалію ПЦУ, ще дві-чотири — визначаються. Це стало провалом Росії.
«Москва думала, що якщо вони розірвуть відносини з Константинополем, то все піде шкереберть. Але цього не сталося. Жодна церква не розірвала з Варфоломієм відносин слідом за РПЦ. Навіть з ближнього кола РПЦ і її сателітів», — підкреслює Горєвой.
РПЦ спробувала провести зустріч церков у йорданському Аммані, щоб підняти питання «церковного розколу» і оскаржити першість патріарха Варфоломія. Але у Кіріла знову нічого не вийшло: найбільші та найдавніші церкви відмовилися легалізувати плани Москви і не приїхали. Демарш РПЦ не тільки не розширив вплив Москви, але й окреслив її мізерні кордони.
Глава РПЦ вважав, що зможе захопити парафії церков, які визнали ПЦУ. Але і тут йому нічого не вдалося. Вплив Російської православної церкви, яка не змогла підтвердити загрози, постраждав ще більше. І Кремль це бачить.
«Сфера впливу РПЦ з кожним роком скорочується, — підтверджує богослов Бей. — І серед православних церков теж». Фактично, стверджує він, в руках у Кіріла залишилися тільки три-чотири ниточки: помісні церкви Чехії та Словаччини, Польщі, Сербії та (дуже умовно) Болгарії: «Річ в тім, що в Болгарії та Сербії, які близькі до Греції, вище духовенство вже отримує переважно грецьку освіту. І все більше дихає у бік Греції та патріарха Варфоломія. А завербоване ще за союзу КГБ-лобі втрачає владу».
Кіріл хотів впливати, але його основний актив в світі — це РПЦЗ і екзархати. Після томосу ПЦУ і розколу з Константинополем він втрачає підтримку помісних церков.
Це відчувається навіть на рівні звичайних європейських парафій, каже Бей, знайомі якого в Словаччині лояльно ставилися до РПЦ: «Але коли побачили реакцію Москви на визнання ПЦУ — почали усвідомлювати, що Москва тут грає не в ту гру».
«В Європі РПЦ по-старому продовжує насаджувати московський культ, — додає релігієзнавець. — Я це дуже чітко помітив у Бельгії в російських парафіях: коли в проповіді у місцевого митрополита слово “православ’я” прозвучало двічі, а слово “московський” в будь-яких комбінаціях — разів 15. Москва, Москва, Москва. А в Європі зовсім інше ставлення до православ’я».
У Росії Кіріла теж складно назвати впливовою політичною фігурою, говорить Горєвой. РПЦ все ще може лобіювати бізнес-інтереси. Наприклад, прибрати обов’язок подавати фінзвітність або дотримуватися КЗпП, закріпити тільки за РПЦ паломництво як туризм. «Але в політичному плані Кіріл не має впливу. Навіть якщо він в це щиро вірить», — додає Горєвой.
Низка провалів вибила Кіріла з нормального стану і тепер він впав у депресію, каже Чорноморець. За його словами, останнім часом глава РПЦ «дуже рідко оживає» і це «передається його оточенню».
Через складний характер навколо Кіріла ледве формувалося найближче оточення, каже Солдатов — фаворити швидко потрапляють в опалу. Але поки Кіріл симпатизує кільком людям.
По-перше, мова про його особистого секретаря Алєксія (Турікова), який за рік з іподиякона став архімандритом. Він один з небагатьох, хто спільно проживає з главою РПЦ в самоізоляції. Ще є архімандрит Ілій (Ноздрін), близький до Нікодіма монах, а також протопресвітер Владімір Діваков, секретар глави РПЦ в Москві. Певні симпатії Кіріл відчуває до ростовського митрополита Мєркурія (Іванова), а також до службовця в Парижі митрополита Антонія (Сєврюка).
«Можливо, його він і готує в спадкоємці, — припускає Солдатов, спираючись на досвід спостережень. — Але явного кандидата № 1 поки не видно».
Можливо, вже цього року главі РПЦ доведеться піти в одну з резиденцій «на покій». Йому виповнюється 75 років. У разі досягнення такого віку єпархіальний архієрей має подати заяву про звільнення. «Сам на себе він навряд чи буде писати, але можуть знайтись деякі буквоїди, які нагадають йому про таку необхідність і винесуть питання на розгляд синоду, — каже релігієзнавець Ілля Бей. — І може так статися, що зовсім скоро Кіріла на престолі вже не буде».
Джерело: Liga.net/ Валерія Кондратова
