Я неодноразово звертав увагу на те, що діяльність такої структури як РПЦвУ, що є філією російської РПЦ в Україні, слід розцінювати як терористичну. Особливо себе проявила терористична складова агентів Кремля в Україні в період пандемії коронавіруса, через сприяння масовому зараженню людей і проявить себе в найближчому майбутньому ще не раз. Адже попереду святкування Вербної Неділі та Великодня.
Але днями в ретрансляції пропагандистських наративів від РПЦвУ стали чутні не просто класичні заклики до примирення з країною окупантом, заперечення агресії Росії проти України та інша єресь за калькою з Москви, а щось значно більше і огидніше.
Справа в тому, що днями РПЦвУ на себе приміряла образ Міністерства пропаганди, а роль його глави, Йозефа Геббельса, виконав лже-преподобний Лаврентій Чернігівський. Чому “лже” і що це все означає?
По-перше, мова йде про публікацію на офіційному ресурсі Почаївської лаври матеріалу під назвою “Преподобний Лаврентій Чернігівський про останні часи (1868-1950)”. У цьому матеріалі, нібито преподобний Лаврентій Чернігівський, саме нібито, міркує про майбутнє України, в пророчих інтонаціях, в разі, якщо вона “відпаде” від Росії.
Зокрема, в опублікованому матеріалі є такі рядки: “В Польщі була таємна юдейська столиця. Юдеї примушували поляків завойовувати Русь. Юдеям дуже не подобалися слова: Русь і російський, тому назвали спочатку завоювання поляками і віддані їм в оренду руські землі Малоросія. Потім схаменулися, що тут є слово Рос, і назвали Окраїною. Слово околиця – це ганебне і принизливе слово! Яка околиця? Чого, чому околиця ?! Адже за цією уявною юдо-польською околицею знаходяться інші країни і держави. І пізніше за їх же вказівкою поляки узаконили нам поняття Україна і українці, щоб ми охоче забули свою назву російською, назавжди відірвалися від Святої і Православної Русі”.
Відверто кажучи, просочені ксенофобією і шовінізмом рядки, мені чомусь нагадали, в першу чергу, мову Йозефа Геббельса, але жодним чином не священнослужителя, який роздумує про майбутнє. Але про це дещо пізніше, а для початку хотілося б уточнити момент з Україною.
Справа в тому, що назву “Україна” всіляко намагалися нівелювати саме історики російської імперії, пізніше СССР, а зараз вже і російські пропагандисти, виставляючи її як нездатне, придумане і таке, що не має жодної історичної підоснови.
Саме такі наративи закладалися століттями в рамках створення ефемерного величчя Росії, якій приписувалася історія Київської Русі. Адже друга і навіть третя роль Московії, згодом перейменованої Пєтром I в Росію аж в 1721 році, не давала спокою імперським амбіціям країни-окупанта, що розросталася. Адже, фактично, Росія в теперішніх кордонах це, в основному, завойовані території – окуповані землі і поневолені народи.
Але ось в тому-то і справа, що Україна – це назва держави Київська Русь, яке в історичному процесі видозмінилася, як і багато інших назв багатьох інших держав. Тієї самої Росії, наприклад.
А тепер, невеличкий екскурс в історію.
Перша згадка “Україна” відзначається в Київському літописі 1187 року (за Іпатіївським списком), в якій в описі смерті переяславського князя Володимира Глібовича, під час походу на половців, говориться наступне: “Про нього ж Оукраїна много постона”. А в літописі від 1189, де йде мова про візит князя Ростислава Берладника в “Україну Галицьку”: “І ЕХА і Смоленьський Вь борзѣ і пріѣхавшю ж емѹ до Ѹкраінѣ Галічькоі”.
Власне, це найдавніші згадки України. А, що ж до згадки Росії? Ах, так, на той момент навіть села з такою назвою не було.
Але важливо не це, а те, що Почаївська лавра раптом вирішила саме зараз опублікувати настільки безграмотний і расистський матеріал преподобного Лаврентія Чернігівського, цілком і повністю відповідний пропаганді Росії від догмату “Такої держави як Україна ніколи не було” і до “У всьому винні євреї, які бажають винищити православ’я”.
Але найцікавіше, що дана “праця” не належить руці преподобного Лаврентія Чернігівського!
По-друге, та праця-пророцтво, що приписується преподобному Лаврентію Чернігівському, насправді написав так званий «схиархимандрит», ну або «схиігумен», все залежало від настрою самозванця, як хочу так себе і називаю, Херувим, ну або просто Михайлом Дегтяр.
Даний людина Херувим (Михайло Дегтяр) ніколи не мала сану священика в РПЦ і десятиліттями видавала себе священнослужителем, попутно будучи членом Самосвятської секти «секачевців», в єрархії якої навіть значився «таємним схиархієпископом». У період СССР тісно співпрацював з НКВД, а після розпаду Союзу взял на озброєння монархічні елементи з тісним сплетінням неонацистської ідеології. Так само відомий зв’язками з російською чорносотенної організацією «Союз Православних корогвоносців».
Чернігівський Херувим (Дегтяр) під виглядом схиігумена все своє життя здійснював служіння в храмах і монастирях Чернігівської єпархії, а так само таємно «висвячував» в «священики» кримінальних авторитетів.
Власне, ось такий цікавий матеріал, дуже цікавого авторства, був викладений на офіційному сайті Почаївської лаври, що змушує зайвий раз задуматися не стільки над тим, кому служать насправді священнослужителі цієї обителі, а чи мають вони взагалі хоч якесь право служіння?
