Вівторок, 13 Квітня, 2021
Бiльше

    Московський патріархат готується підтримати рішучий наступ Кремля на українську державність

    Після рішучих дій української влади щодо проросійських політиків, які сприяли агресору, представники духовенства Російської православної церкви в Україні (УПЦ МП) помітно занепокоїлись через можливість потрапити під відповідні санкції з боку держави.

    У риториці різних діячів цієї структури з’явились звичні, але дещо призабуті меседжі про «гоніння на церкву» з боку української влади. У ставленні представників РПЦвУ до влади теж відбулись помітні метаморфози. Від схвалення і захоплення позицією невтручання у церковні справи на початку президентської каденції Володимира Зеленського до помітного охолодження після запрошення Вселенського Патріарха Варфоломія І до України минулого року.

    Останнє доволі сильно образило «канонічну» свідомість російських церковників. Єрархи Московського патріархату в Україні сприйняли цю звістку як особисту образу, чи навіть ляпас від владної верхівки. Адже згідно церковного протоколу Глава будь-якої помісної Церкви може відвідати іншу помісну Церкву лише на запрошення предстоятеля помісної Церкви. Відповідно після утворення Православної церкви України таке запрошення може надати лише Предстоятель ПЦУ Блаженнійший митрополит Епіфаній, без будь-яких погоджень з представниками РПЦвУ.

    Цей факт ще більше додає хмизу до полум’я гніву Російської Церкви, яка і досі вважає Україну своєю територією. Тому для них принципово важливо зірвати цей візит. Адже окрім, репутаційних поразок, він остаточно стверджує, що господаркою в Україні є саме ПЦУ, а не Московський патріархат. Це, з надзвичайно високою долею імовірності, може спричинити хвилю переходів громад та вірян РПЦвУ до Української Церкви.

    Тепер же представникам РПЦвУ доводиться, скрегочи зубами, терпіти ще одну чергову поразку. Їхні сподівання, що з поразкою Петра Порошенка на президентських виборах та з приходом до владного керма Володимира Зеленського, їм вдасться відновити свій вплив в українському суспільстві, через так звану політику невтручання, з кожним днем стають марними.

    Кураторам із Москви, як і самим російським посіпакам в рясах, не вдалось ані ослабнути чи розколити ПЦУ, ані провести таку бажану політику реваншу.

    Омріяного реваншу не вдалось здобути навіть під прикриттям благих цілей та намірів. Нагадаємо, упродовж останнього року, РПЦвУ намагалась примірити на себе маску миротворця. Для цього вони, нібито, намагались допомогти владі досягти миру у війні на Донбасі. Задля реалізації своїх планів навіть організували так званий форум «Люди миру», який пройшов восени минулого року у Святогірський Лаврі.

    Цей псевдомирний захід не приніс бажаних результатів. Про причини його поразки ми розповідали у наших попередніх публікаціях. Утім цілком очевидно, що він в апріорі не міг принести миру і бодай запропонувати якісь методи задля його встановлення, через саме розуміння миру, яке було в нього закладене, тобто рабського миру в російській неволі.

    Не ставши миротворцем, не налагодивши зв’язки з новою владою, і не відновивши свій вплив в українському суспільстві РПЦвУ знову грає звичну для себе роль – «гонимої церкви». До того ж, суспільно-політичні процеси, певним чином, сприяють такій «рольовій грі». Візит патріарха Варфоломія, укріплення позицій ПЦУ, закриття проросійських каналів, санкції накладені на політиків-прибічників РПЦвУ, тощо. Наступним у цьому списку невдах, за передбаченнями рупорів РПЦвУ, буде саме Московський патріархат в Україні.

    Подібні заяви, як ми вже зазначали, пролунали з уст багатьох кліриків РПЦвУ. Зокрема, про це заявив голова Інформаційно-просвітницького відділу РПЦвУ митрополит Климент (Вечеря) у коментарі проросійському порталу «Strana.ua». За словами Климента у них склались побоювання, що найближчим часом буде втілено в життя закон про перейменування РПЦвУ.

    Сам же закон лише тимчасово припинений, але в скорому часі він буде розглянутий Конституційним судом України, після чого РПЦвУ не вдасться зупинити втілення норм цього закону у життя.

    Окрім цього нормативно-правового акту, 18 лютого у Верховній раді було зареєстровано законопроєкт № 5101, який внесли депутати політичної сили «Європейська солідарність». Згідно цього законопроєкту, планується внести зміни до чинного закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Якщо він буде прийнятий, то релігійна організація може бути позбавлена державної реєстрації через «порушення суверенітету і територіальної цілісності держави».

    Хоча РПЦвУ усіляко намагається дистанціюватись від політики, і всюди заявляє про свою нібито «українську позицію» утім і цей закон змусив їх почервоніти. Так, вже 22 лютого інтернет-портал «СПЖ», що підтримує РПЦвУ, опублікував коментар політолога Костянтина Бондаренка з приводу можливості ухвалення згаданого законопроекта.

    Даний коментар вийшов під кричущим заголовком «законопроєкт Порошенка налаштує проти влади мільйони вірних УПЦ». Уже сам заголовок містить непрямі погрози чинній владі, а сама публікація розповідає про обурення, що спричинить «масові акції протесту», адже завдяки йому виникає «можливість фактичної ліквідації» РПЦвУ.

    Озвучений меседж про масові акції протесту, які за словами Бондаренка загрожують «дуже серйозними катаклізмами в державі», навряд що є випадковим. Цілком імовірно, що це один із перших передвісників «плану Б», який готує РПЦвУ. Його суть полягає в тому, що від ролі жертви, російські церковники перейдуть до ролі захисників своїх прав, а як полюбляють говорити в Росії «лучшая защита – это нападение».

    Реалізація цього плану полягає у масових акціях протесту, які під приводом «захисту прав вєрующіх», намагатимуться дестабілізувати суспільно-політичний стан в країні, утворити політичний хаос, розпалити релігійну ворожнечу, і навіть спричинити так звану релігійну війну.

    Завдяки політичній нестабільності, спричиненій цим хаосом, РПЦвУ може вдасться зірвати візит Вселенського патріарха. Утім головною метою цього хаосу є, як би це не звучало дивно чи смішно, усунення нинішньої влади.

    Подібну заяву озвучив згаданий вище митрополит РПЦвУ (УПЦ МП) Климент (Вечеря) у коментарі виданню «Strana.ua». Зокрема єрарх завуальовано зазначив, шо «когда власть выбирала для себя путь открытой конфронтации с УПЦ, то сразу заметим, что это было признаком приближения ее политической катастрофы». Самі ж ці, так звані, катастрофи митрополит характеризує як «очевидные вещи».

    Достеменно не відомо, про яку саме катастрофу говорить митрополит, як і невідомо чи усвідомлюють в РПЦвУ чим саме ці «очевидные вещи» можуть закінчитись цього разу, коли агресор і досі не полишає намірів полонити Україну.

    Дестабілізація на релігійному фоні в Україні сприятиме реалізації намірів Кремля, який під приводом захисту православних може розпочати повноцінне військове вторгнення в Україну. Прикладів таких дій білокам’яної більш ніж достатньо. Варто лише згадати як у XVIII cт., під приводом захисту православних Російська імперія взяла участь в другому розподілі Речі Посполитої.

    Такими методами Росія діє і дотепер. Яскравий приклад цьому минулорічні події у Чорногорії. Сценарій розвитку подій доволі схожий із сценарієм, який сьогодні розвивається в Україні. Він полягає в дестабілізації держави за допомогою зовнішнього втручання в його внутрішні справи на релігійному поприщі, поряд з обвинуваченням керівництва цієї держави в обмеженні прав і свобод деяких релігійних груп.

    Нагадаємо, минулого року Президент Чорногорії Міло Джуканович підписав закон «Про свободу віросповідання та переконань і правове становище релігійних громад», яким зобов’язав Сербську Церкву офіційно зареєструвати всю свою власність в Чорногорії. Варто наголосити, що чорногорська влада не вимагала повернення релігійних споруд у державну власність. Утім сама Сербська Церква сприйняла це як посягання влади на Церковне майно, за яким ховалось майбутнє бажання влади відібрати це майно на користь невизнаної Чорногорської Церкви.

    Як наслідок, єрархи Сербської Церкви організували хвилю так званих «хресних ходів», фактично – акцій протесту проти цього закону. Ці акції тривали до серпня 2020 року. Очільник Сербської Церкви в Чорногорії митрополит Амфілохій відкрито заявляв, що учасники готові до громадянської війни.

    Участь у цих акціях брали російські спецслужби, зокрема, Головне розвідуправління Генштабу ЗС РФ (ГРУ). Достеменно невідомо, коли саме керувати протестами стали російські жонглери. Проте вже в січні минулого співробітники російського ГРУ були помічені на антиурядових протестах. Навесні 2020 року ставало все очевиднішим, що антидержавні настрої в Чорногорії підживлює Кремль

    Також у цих масових протестах взяли представники РПЦвУ на чолі зі своїм керівником митрополитом Онуфрієм (Березовським). Вже тоді вони визнавали себе із сербською церквою «братьями по-несчастью». Різкий на заяви Амфілохій під час своїх проповідей відкрито підкреслював їхню схожість, і наголошував не неминучості поразки діючого президента Джукановича. Як наслідок таких спільних дій пропрезидентська партія програла парламентські вибори, і в країні встановилась просербська влада, яка змінили незручні закони.

    Цей сербський приклад надихає представників РПЦвУ і вони у будь-який момент готові його реалізувати. Про це вже відкрито заявив спікер РПЦвУ протоієрей Микола Данилевич в ефірі Youtube-каналу «Перший козацький». Хто знає можливо вже тоді Онуфрій їздив до Чорногорії на репетицію, чи задля того аби «перенять опыт единоверцев».

    Не виключено, що це була пряма вказівка від Москви. Адже за збігом обставин Онуфрій разом зі своїми прибічниками прибув до Чорногорії відразу після ганебного Аманського зібрання. Цілком можливо, що вже тоді, коли Кремль побачив феєричну поразку Гундяєва і Алфєєва, у вищих кабінетах Кремля було прийнято рішення повторити сербський сценарій в Україні.

    Утім для України він може обернутись на справжню катастрофу аж до втрати власної незалежності. Адже, на відміну від Чорногорії, в Україні вже сьомий рік триває війна, діють чимало російських агентів та диверсійних груп, які лише чекають слушної нагоди. І РПЦвУ своїми діями може надати їм таку нагоду. Чи розуміють це церковники РПЦвУ, і чи дійсно вони Українська Церква – побачимо по їх діям.

    Найсвіжіше

    Популярне