Днями стало відомо про дату нашумілої “наради” Предстоятелів Помісних Церков, ініційованої Єрусалимським Патріархом Феофілом – зустріч має відбутись 20 лютого в Амані, столиці Йорданії. Про дату зустрічі оголосив підконтрольний митрополиту Антонію (Паканичу) ресурс «Центр інформації УПЦ» на своїх сторінках в соцмережах, що викликає здивування. Згідно церковного протоколу, про проведення заходів такого рівня мав би повідомити сам ініціатор, тобто Єрусалимський Патріарх, або уповноважений клірик. Примітно, що у самому повідомленні про майбутню зустріч говорять без 100% впевненості у його проведенні, зазначивши, що він «должен состояться».
Також кидається в очі той факт, що в РПЦвУ змінили статус самого заходу, назвавши його «Всеправославним Собором». Нагадаємо, що сам Патріарх Феофіл ініціював лише «Нараду Предстоятелів», а не Всеправославний собор. За словами голови відділу Зовнішніх зв’язків РПЦ митрополита Іларіона Алфєєва, ця нарада взагалі має «неформальний характер». Про це Іларіон заявив у нещодавній телепередачі «Церковь и мир» на одному із російських телеканалів. Зокрема митрополит наголосив, що «Иерусалимский Патриарх пригласил Глав Церквей не на некое формальное собрание, а на «братскую встречу в любви»», суть якого полягає в тому, щоб «дать возможность Предстоятелям в спокойной, неофициальной обстановке обсудить те проблемы, которые возникли». При цьому сам митрополит не вказав, які саме проблеми будуть обговорюватись, і не назвав імовірної дати проведення такої «неофіційної братської зустрічі». Утім в тому ж самому повідомленні «Центра інформації УПЦ» вказують, що «главной темой станет обсуждение «украинского вопроса» и церковного кризиса в мировом Православии».
Як бачимо одне незначне повідомлення в соцмережі кардинально відрізняється від офіційної церковної риторики високопоставлених єрархів. Що це може означати? Невже РПЦвУ спалила всі карти, видавши реальні плани і очікування від майбутнього «Всеправославного собору», чи демонструє банальну «гру м’язів» для залякування своїх віруючих чи навіть Предстоятелів Церков.
Перше припущення малоімовірне, адже від самого початку цієї історії із Всеправославним собором для багатьох були зрозумілі реальні плани та сподівання Московської Патріархії. Чи може Москва у такий спосіб залякати інших Предстоятелів? Звичайно ні. Незначний пост у соціальній мережі навряд може змінити думку авторитетного Предстоятеля такого як, наприклад, Кіпрський Хризостом чи Еладський Єронім. Для цього необхідно зробити більш суттєві кроки. Можливо, така навмисна необережність редакції «Центру інформації УПЦ» може свідчити про те що РПЦ планує зробити якісь суттєві кроки для того аби «неофіційна братська зустріч у неформальній обстановці» перетворилась у Всеправославний собор.
Для цього у Москви обмаль часу, але такий шанс є. Нагадаємо, що 1 лютого 2020 року очільник РПЦ Кіріл Гундяєв буде святкувати чергову річницю свого патріаршества. Відповідно на це святкування скличуть більшу частину (якщо не всіх) єпископату, і можливо, буде зроблена якась офіційна заява. Поки що РПЦ офіційно лише «позитивно схвалила» ініціативу Єрусалимського Патріарха і більше нічого на офіційному рівні не озвучила. Проте будь-які заяви Московської Патріархії навряд принесуть бажаного результату.
Від участі у цьому «Соборі» вже відмовились більшість Предстоятелів Помісних Церков, а Вселенський Патріарх взагалі розкритикував саму ідею свого Єрусалимського брата-співслужителя. Відповідно ця зустріч так і залишиться «неофіційною і неформальною» так і не здобувши Всеправославного обов’язкового статусу.
Доволі кумедний збіг, що РПЦ тепер потерпає від власних же «забаганок». Нагадаємо, що РПЦ у 2016 році сама саботувала Всеправославний собор на Криті і також намовила декілька інших Церков відмовитись від участі в ньому. Внаслідок чого заявила, що захід не може мати статусу «Всеправославного» адже в ньому не взяли участь усі Помісні Церкви. Що ж як бачимо, тепер же за логікою і визначеннями Московського Патріархату, майбутнє зібрання в Амані також не може мати Всеправославного значення, адже від участі в ньому відмовились більшість православних церков. Що ж, як сказано у Писанні «від своїх слів будеш осуджений».
Утім порівнювати Критський собор і майбутню «Московську авантюру» недоречно, адже Критський собор готувався більше ніж півстоліття. Для його організації було створено багато комісій, проведено багато Синаскисів. На останній зустрічі Предстоятелів Церков було погоджено усіма Церквами, включно із РПЦ, дату і місце проведення самого Всеправославного собору. Чого не скажеш про збори в Амані про місце проведення якого повідомилось після зустрічі із Кірілом і Путіним, а дату якого, взагалі оголошено на сторінці у соцмережі.
Також нагадаємо, що на тому ж Критському соборі мало розглядитись питання надання автокефалії, яке через Московську позицію було знято із порядку денного. Тоді РПЦ висувала пропозицію згідно якої автокефалію надає Вселенський Патріарх за абсолютної згоди усіх інших Предстоятелів Помісних Церков, але не отримавши належної підтримки, РПЦ побоюючись, що голосування може провалитись, взагалі зняла його з розгляду, тим самим підтвердивши існуючу дотепер процедуру дарування автокефалії, за якою і отримала свою незалежність ПЦУ.
Примітно також і те, що майбутній захід в Амані взагалі не може претендувати на статус «Всеправославного». Як ми вже неодноразово наголошували, його скликає не Вселенський Патріарх, якому належить така прерогатива, та й участь у ньому візьмуть лише декілька Православних Церков. Також викликає зацікавленість той факт, чи буде брати участь у цьому зібранні очільник РПЦвУ митрополит Онуфрій. Якщо так, то виникає логічне запитання: «Чому він бере участь у зібранні Предстоятелів Помісних Церков, якщо він не є Предстоятелем автокефальної Церкви?». Окрім цього варто також наголосити, що для вирішення «українського питання» у ньому повинен брати участь Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший митрополит Епіфаній, якого визнають три Помісні Церкви, серед яких два древніх Патріархати. Проте, згідно нашої інформації, такого запрошення Предстоятель ПЦУ не отримував, а, отже, будь-яке рішення такого зібрання будуть необ’єктивним, неканонічним і взагалі суперечитимуть традиційним основам права. Просто кажучи, рішення про осудження не може прийматись без власного самого засудженого. Утім в Москві давно плювали на усі усталені норми юриспруденції та й взагалі людської моралі. Але щоб не придумали у Даниловому монастирі, однозначно можна ствердити, що воно не матиме жодної юридичної і канонічної сили, і нашкодить лише самій РПЦ, яка таким чином лише офіційно затвердить свій шлях до самоізоляції від усього світового Православ’я.