Особливе значення для нашої Церкви має святий Андрій Першозваний, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо, пише ПЦУ у Фейсбуці. Після зішестя Святого Духа на апостолів він пішов із проповіддю у Скіфію – землі, на яких пізніше виникне наша Русь-Україна. Сучасні дослідники дійшли висновку, що святий апостол Андрій мандрував Скіфією впродовж 10 – 20 років. І було це у другій половині І століття після Різдва Христового.
Про благовістя апостола Андрія у Скіфії свідчать давні християнські письменники, зокрема Іполит Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та інші. А стародавній літопис «Повість минулих літ» оповідає про подорож апостола Андрія так: «І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».
Святий Андрій був простим рибалкою із Вифсаїди – містечка на узбережжі Галілейського озера. На відміну від свого брата Симона (якого пізніше Господь Ісус Христос назвав Петром), він не мав власної сім’ї, а цікавився духовними питаннями, через що став учнем Іоана Предтечі. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді Андрій разом зі своїм земляком Іоаном Зеведеєвим (майбутнім апостолом Іоаном Богословом) послідували за Месією. Пізніше до них приєднався і брат Андріїв Петро.
Першозваним називають апостола Андрія за те, що він раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Ним упродовж всього Його земного служіння. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся.
Першозваним називають апостола Андрія за те, що він раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Ним упродовж всього Його земного служіння. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у північні країни.
На своєму шляху святий Андрій зазнавав багато знущань, мук і скорбот від язичників, але він невтомно ніс людям слово Боже, проповідуючи істину. Багато чудес звершив Господь через Свого відданого учня, заснував церкви. Останнім місцем, куди прийшов святий апостол і де прийняв свою мученицьку смерть, стало грецьке місто Патри. Там його розіп’яли на хресті, який мав вигляд літери «X». Тому і до нашого часу такий хрест називається «андріївським».
Здавна наші славні предки шанували пам’ять апостола Андрія. Молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод, у хрещенні отримав ім’я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. У 1215 році на тому місці, де за переказом апостол поставив перший хрест, було споруджено дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву. А у XVIII столітті там за проектом архітектора Бартоломео Франческо Растреллі звели кам’яний храм святого Андрія Першозваного, який і донині височіє на Андріївському узвозі столиці.
