Навесні 2024-го виповнюється рік з того моменту, як із УПЦ МП офіційно розірвано договір на користування приміщеннями Києво-Печерської лаври. Господарський суд столиці підтвердив, що розірвання договору оренди відбулося в законний спосіб, а ПЦУ навіть заснувала у Лаврі свій монастир, та попри це представники Московського патріархату досі перебувають у стінах святині і майже щоденно відправляють богослужіння.
Чому УПЦ МП не покинула стіни Лаври? Чи є шанси, що ченці Московського патріархату перейдуть до складу ПЦУ, та як одіозному наміснику лаврського монастиря від МП митрополиту Павлу (Лебідю) вдається зберігати свій вплив на святиню, перебуваючи під домашнім арештом? На ці та інші запитання в першій частині інтерв’ю “Телеграфу“ відповів намісник Києво-Печерської лаври, архімандрит ПЦУ Авраамій (Лотиш).
— Яка ситуація з чоловічим монастирем ПЦУ в Києво-Печерській лаврі? Ми спілкувалися з вами торік влітку. Ви казали, що приміщень для ченців нема. Станом на зараз щось змінилося? Приміщення знайшли?
— Звісно, хотілося б, щоб ситуація змінювалася набагато швидшими темпами, але поки так, як є: Верхня лавра, Успенський собор — тут щонеділі й на свята відбуваються богослужіння Православної церкви України. Тобто Верхня лавра повністю звільнена від “руського міру”, від представників Московського патріархату. З Нижньою лаврою проблеми: позови представників Московського патріархату лежать у суді і поки триває цей процес, то, звісно, питання висить в повітрі.
Нам надано у користування 70-й корпус – колишня резиденція митрополитів Київських Московського патріархату. І можна сказати, що в цьому корпусі розвивається, започатковується чернече життя ПЦУ. Є позитивні результати, попри великий тиск і спротив представників МП.
— А що самі ченці УПЦ МП? Яка ситуація з їхнім переходом до ПЦУ?
— Ви повинні розуміти, що ченці перебувають під тиском. Ченці — це люди, які свого часу зреклися світу. Дуже часто монаху, який знає [лише] дорогу до храму та келії, складно приймати важливі життєві рішення. Тим паче, якщо ще зі сторони лунають прокляття за те, що він перейде до ПЦУ. Тому ченці бояться і не роблять цих кроків.
А якщо не бояться, то є таке слово “пристосуванці”. Тобто, побачимо, як все складеться. Якщо переможе Православна церква України, тоді нам нікуди діватись, ми долучимось. Якщо ні, то так і скажемо, що ми нікуди і не переходили.
— Ви кажете, що на адресу ченців лунають погрози та прокляття. Про таку практику представників УПЦ МП ми чуємо не вперше. Це взагалі вкладається в християнське віровчення?
— Сам Господь нас вчить прощати ворогів, і Господь ніколи не навчав проклинати. Господь зауважує, що тій людині, яка проклинає, це користі аж ніякої не принесе. Тим паче, коли ці прокляття звучать з уст єпископа, священнослужителів, то це свідчить про необізнаність у Святому Письмі. Це свідчить про низький рівень інтелекту цієї людини. Церква і Господь вчать взаємоповаги, любові до ближнього свого і навіть до ворогів, але аж ніяк не проклять. Тож на це не треба звертати уваги. Ми всі під богом ходимо, і Господь — начальник і нашого життя, і нашої смерті, а той, хто проклинає, то він лише на себе призиває ці прокляття.
— В будь-якому разі він зберігає вплив і тисне. Його ж керівництво [УПЦ МП] не звільнило від повноважень намісника Лаври. Він перебуває під санкціями, під домашнім арештом, але залишається для них [ченців і керівництва УПЦ МП] намісником Лаври.
— УПЦ МП заявляє, що їхнє вигнання з Лаври — це “гоніння на віру”. Поясніть, чому це не так?
— Згадаймо перших християн і які були гоніння. Їх реально кидали у в’язниці, їх реально переслідували, позбавляли абсолютно всіх прав. І більше того, коли були ті гоніння, перші християни не голосили, не волали на весь світ, що їх переслідують і гонять. Вони сприймали це тихо, смиренно, бо розуміли, що вони дійсно страждають за Христа. А тут що ми бачимо? Люди під домашнім арештом в комфортних умовах, а не у в’язницях. Це наші військові перебувають в окопах, в холоді, в голоді і їм навіть бракує часу поїсти…
Як можна казати про гоніння, коли СБУ виявляє все нових колаборантів (серед представників УПЦ МП. — Ред.). І я б сказав, що в нашій державі ще дуже і дуже толерантно ставляться до цих колаборантів. Тому заявляти про гоніння, утиски, коли УПЦ МП відкривають нові парафії та будують храми – дуже дивно. Це маніпуляція для того, щоб народ збурити, розділити і люди не мали між собою єдності. Ось і вся проблема.
— Сценарій співіснування УПЦ МП та ПЦУ в Лаврі вам видається реальним?
— Так не може бути. Ми бачили півроку тому дії представників Московського патріархату і на що вони перетворили святиню: крики, жахлива поведінка і все це під прикриттям гоніння на віру, під прикриттям того, що хтось щось захвачує Лавру. З їхнього боку будуть постійні конфлікти, провокації, а тому Лавра має належати українському народові, а не окремим особистостям, і в Лаврі має бути ПЦУ.
— Відкрию одну просту істину: коли відбулося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, то можна було бачити, що з боку УПЦ МП не було такого прояву патріотизму, любові до своєї країни, до військових. А було очікування – що ж далі? А коли побачили, що план окупантів провалився, вони зрозуміли: треба щось робити. А чому раніше цього не відбувалося? Чому раніше не допомагали військовим? Не доведи Господь, ворог зайде ще далі, то УПЦ МП і скажуть, що ми ж тут були “гонімиє”, терпіли знущання але не від’єдналися, не розірвали зв’язки з Московським патріархатом. А настане час, коли Україна обов’язково переможе, то вони ж будуть казати: мовляв, ми ж допомагаємо армії, ми ж молимося за військових. Але це справжня брехня.
Так, з перших днів війни митрополит Онуфрій (очільник УПЦ МП. — Ред.) видав заяву, що вони засуджують російську агресію. Але це була лише одна гучна заява і не більше. А далі – тиша.
Дійсно, воїни записують ролики на підтримку УПЦ МП, бо є парафіянами цієї церкви, але коли воїни на передовій, то не завжди мають інформацію про реальність.
— Від УПЦ МП на адресу ПЦУ лунають закиди, що в Трапезному храмі відбуваються світські заходи: концерти класичної музики, виставки тощо. Ба більше, навіть деякі представники ПЦУ цим не задоволені. Чи ви бачите тут проблему?
— Все, що відбувалося свого часу в Московському патріархаті, то на це всі заплющували очі і казали, що це добре і це норма. До 2014 року проводили також різні фестивалі в Трапезному храмі, і на площі перед Успенським собором були різні концерти, але ніхто не робив заяв, що це є гріхом.
В Трапезному храмі проводять духовні, творчі концерти, де виконують музику відомих композиторів, і ці культурні програми не руйнують людський світогляд, а навпаки — культурно збагачують людину. Ми повинні завжди поєднувати і духовність, і культуру. Звісно, що якби в Трапезному храмі звучали рок-концерти, то ніхто б цього не допустив. Але хочу зауважити, що Трапезний храм, Успенський собор, вони повернені державі і Православна церква України на даний час тільки орендує приміщення на кілька годин під час богослужінь.
Звісно, храм передусім має служити для молитви, але якщо в ньому проводять духовні концерти, лунає виконання духовних творів, то це геть не суперечить тому, що відбувається в стінах Лаври.
Джерело: Телеграф
