Українській православній церкві в єдності з Московським патріархатом потрібно, нарешті, перестати думати про власні корпоративні інтереси. Вони мають визначитися на чиєму боці перебувають.
Про це 24 каналу розповіла релігієзнавиця, доктор філософських наук Людмила Филипович. За її словами, росіяни вже починають розповідати, що Україна нібито почала війну проти “нашої церкви”. Адже вони вважають УПЦ (МП) своєю, про що неодноразово натякали.
На думку Филипович, представники УПЦ (МП) нарешті мають чітко визначитися, хто вони взагалі такі: чи сукупність парафій під управлінням Російської православної церкви, чи реально самостійна та незалежна церква.
“Оскільки вселенське Православ’я не знає такого статусу як незалежність та самостійність управління. А знає лише два – автономність та автокефальність. То чітко скажіть – хочете бути автономними? А від кого? Від Московського патріархату чи в його складі, чи в складі іншого? Якщо автокефальні, то добивайтеся отримання Томоса”, – зазначила Филипович.
Зрозуміло, що УПЦ (МП) ніколи не отримає Томос від російської церкви. Адже тоді РПЦ втратить домінантний статус у вселенському Православ’ї. Вони часто хизуються, що мають найбільше парафій, громад у світі. Це дійсно так, але приблизно “дві п’ятих” з усіх становлять парафії з УПЦ МП.
За словами Филипович, заблокування Трапезного та Успенського соборів Києво-Печерської лаври – це своєрідний дзвіночок для УПЦ (МП). Хоч там дійсно все юридично добре – просто закінчився термін оренди.
“Глянемо, що буде далі. Ви розумієте, що ми як держава та українська суспільство не зацікавлені в тому, щоб тут в себе відкривати ще один релігійний фронт з Росією. Хоч він в принципі приховано існує. Треба визнати, що це правда”, – зауважила Филипович.
За її словами, в інших державах вже був досвід закриття православних церков. Але все відбувалося без зброї та жорсткого примусу. До прикладу, в Болгарії свого часу існувало дві православні церкви. Однак держава настирливо взялася за питання і змогла переконати двох митрополитів порозумітися між собою.
Інша ситуація була в країнах Балтії, де досі є “осколки” РПЦ, прихожани яких переважно росіяни. Але там утворилися також незалежні православні церкви, куди ходять етнічні естонці, литовці чи латвійці.
“Сподіваємося, що все-таки в представників УПЦ (МП) увімкнеться свідомість”. Треба глянути на все очима всіх громадян. І згадати, що зараз не так важлива внутрішньоцерковна солідарність, коли стоїть питання існування держави та українського народу. Можна на секунду забути про корпоративну свідомість та інтереси і встати на захист інтересів загальнодержавних. Кому потрібна буде УПЦ МП, якщо не буде України? – вважає Филипович.
