Від початку повномасштабного нападу російських військ на Сумщину два десятки релігійних громад перейшли з УПЦ Московського патріархату до Православної Церкви України. Прессекретар сумської єпархії ПЦУ Богдан Сушинський говорить, що у більшості випадків ініціюють цей процес саме прихожани. Як організували перехід у селі Гребениківка на Тростянеччині, яке у березні два тижні було в окупації, дізнавалось Суспільне.
Отець Роман Кулешов служить у Гребениківці останні 20 років, з них 18 – у храмі Олександра Невського. У березні село два тижні було в окупації. Службу ж у церкві не припиняли ні на день.
“Страшно було пересуватися по селу. Кругом снайпера були, десь тут кругом села і в селі було до 600 танків. Гради, урагани, смерчі – ми все тут побачили. Я йшов і думав: ну якщо останній раз у своєму житті відслужу службу, то Господь мене прийме. Не вагаючись, ми це все робили, звершували акафісти Божій Матері за Україну, за наших воїнів”, – розповідає священник.
Згадувати у своїй церкві російського патріарха Кирила припинили у 2014 році, коли був окупований Крим та частина сходу України. Втім, говорить священник, повністю перейти до Православної Церкви України люди не хотіли.
“Настрій людей був зовсім не той. Знаєте, люди змінюють свою думку тоді, коли у них за вікном починає стріляти. Поки не стріляє, поки десь воно там, де ми не чуємо і не бачимо, а тільки по телевізору чи по радіо про це чуємо, чи в інтернеті дивимося, ми співчуваємо, але рішучості такої у людей не буде. А коли солдати прийшли сюди, всі зрозуміли, що це таке “руській мір”, і що вони нам принесли”, – вважає Отець Роман.
Під час окупації села російські військові взяли в полон кількох селян, виганяли людей з будинків, грабували та розстріляли авто з подружжям, яке розвозило хліб. Після тих подій, 8 травня, у селі зібрали збори парафії, й селяни висловились за вихід з Московського патріархату. Наразі мають 150 заяв.
Своєю чергою, Московський патріархат відлучив священника від церкви. “Було написано, що нашого батюшку відлучають від церкви на 25 років за розкол. За який розкол? Коли сюди йдуть люди. Як можна служити Московії, коли їхній отець Кирило він благословляє, щоби знищити й вбивати, а ми йому будемо вклонятися. Вибачте мені, кому? Іуді?”, – говорить прихожанка Людмила Гуділіна.
“Приходимо в церкву, купуємо свічку, а кожна копієчка йде на вбивство наших дітей, наших воїнів і наші родини, і тоді ми задумались. Почали звертатись люди: як це так, це не правильно. Прийшли до священника і громадою ми вирішили, що треба вже переходити, бо це вже не наше”, – розповідає інша прихожанка, Анна Протасова.
“Майже всі мешканці, які ходять до храму, ми всі підтримуємо перехід. Приходячи до церкви, слухаючи молитви українською мовою ми розуміємо все. Ми можемо молитися своєю рідною мовою”, – говорить Тетяна Москаленко.
Українська православна церква не є самостійною, а по суті є філією Російської православної церкви ,говорить доктор філософських наук Петро Кралюк.
“Звичайно, коли люди залишаються в лоні цієї Української православної церкви, насправді російської, вони так чи інакше підтримують агресію Росії проти нашої держави. І другий момент, Українська православна церква (УПЦ) насправді не на своїй канонічній території. Єдиною канонічною православною церквою на теренах України є православна церква (ПЦУ) і тому перехід із цієї московської церкви до української є цілком логічний і канонічно виправданий.
У Гребениківці ж віряни говорять, що після того, що пережили в окупації, більше ніколи не повернуться до Української православної церкви Московського патріархату.
