Публікуємо думку богослова Андрія Шишкова з приводу інтерв’ю кардинала Курта Коха німецькому виданню Die Tagespost, у якому він назвав «єрессю» легітимізацію війни патріархом Кирилом.
«Кардинал Курт Кох, голова Папської ради сприяння християнській єдності, в інтерв’ю німецькому католицькому виданню назвав підтримку Патріархом Кирилом війни єрессю : «На мій погляд, єресь полягає в тому, що патріарх наважується легітимізувати жорстоку і абсурдну війну в Україні на псевдорелігійній основі».
З початку війни було кілька спроб зарахувати Патріарха Кирила до єретиків. Однак я вважаю, що це хибна дорога без виходу, яка віддаляє від суті проблеми. А слова Коха – просто красива мова, за якою нічого не стоїть.
Традиційно єресь у християнстві розуміється як систематична теологічна помилка. Але там, де взагалі немає богослов’я, не може бути й теологічних помилок. Ні Кирилівське виправдання війни, ні пропагована ним доктрина «русского мира» не мають системних богословських основ. Там є певна історіософія і політична філософія – ідея триєдиного російського народу, яка виникла з купелі князя Володимира. Ця купель, до речі, єдиний вагомий релігійний аргумент у всій концепції, але не теологічний. Решта релігійних аргументів є скоріше випадковими і використовуються Кірілом суто риторично – як ілюстрація певних тезисів.
Навіть кардинал Кох говорив про «псевдорелігійні підстави» в позиції патріарха РПЦ. Але псевдорелігійні основи можуть бути визначені як єресь лише в одному випадку: якщо існує лише одна справжня релігія, а всі інші релігії є різними відхиленнями. Проте Ватикан у 1960-х роках відмовився від такого бачення, а це означає, що слово «псевдорелігійний» у промові головного католицького екуменіста вказує саме на імітаційний характер «релігійної аргументації», яку не можна назвати єрессю.
Друга причина, як на мене, більш серйозна. Саме поняття єресі є потужним інструментом у духовному арсеналі, спрямованим на придушення будь-якого інакомислення. Для апостола Павла слово «єресь» означає розбіжність у думках, яка необхідна: «незгода повинна бути між вами, щоб гідний виявився між вами» (в 1 Кор. 11:19 – а саме αἱρέσεις). Але дуже скоро ця концепція була приватизована церковною владою для боротьби з інакомисленням. Через нього священнослужителі здійснювали і продовжують здійснювати контроль над вірними, оскільки в їхніх руках знаряддя для визначення єресі та покарання за неї. У православ’ї це також знаряддя імператорської влади, за допомогою якого здійснюється політика митрополії (історичні єресі обговорювалися на соборах, скликаних імператором).
Розвиток богослов’я показує, що поняття єресі не тільки застаріло, але й повністю себе зжило. Згідно з деякими історичними та богословськими дослідженнями, боротьба з єресями історично мала більше політичних, ніж теологічних підстав. І сучасний плюралізм конфесій демонструє безглуздість цього поняття: те, що для однієї конфесії є єрессю, для іншої – є православ’ям. Насправді це регіональні варіації богословської мови.
Формат підтримки Кірілом війни – це крайній ступінь клерикалізму та імперського мислення, коли його особиста думка ототожнюється з усією церквою, а інакомислення придушується. Протиотрутою цьому є деклерикалізація та деколонізація церкви. Але боротися з клерикалізмом та імперським мисленням не можна власними силами, навіть якщо мета є доброю.
Нарешті, ще один важливий момент: якщо кваліфікувати позицію патріарха Кіріла як єресь, то це дозволить йому легко піти від відповідальності. Зрештою, світський суд не має юрисдикції розглядати таку справу; у загальнохристиянському та загальноправославному контексті поняття єресі вже давно не має значення, хіба що в колах фундаменталістів і ультраконсерваторів.
Тому ще раз повторюю: Патріарх Кіріл не єретик, а пособник агресора, який виправдовує військові злочини».
Андрій Шишков – студент PhD Школи богослов’я та релігієзнавства Тартуського університету (Естонія) та молодший науковий співробітник проекту «Православ’я як солідарність» за підтримки Естонської наукової ради (PRG 1599).
