Панахида – це особливе заупокійне богослужіння в Православній Церкві, під час якого віряни моляться за спокій душ померлих. Слово «панахида» походить з грецької мови (παννυχίς) і буквально означає «всенощне спів», «нічне бдіння». Така назва пов’язана з історією виникнення цієї служби: перші християни, за часів гонінь у Римській імперії, часто звершували богослужіння вночі, у катакомбах. Згодом, коли Церква вийшла з підпілля та отримала свободу, панахида утвердилася як особливе богослужіння за спочилих.
Для чого звершується панахида?
Головна мета панахиди – це молитовне поминання тих, хто завершив своє земне життя. Під час цієї служби ми просимо Господа про прощення гріхів та дарування Царства Небесного для наших покійних близьких. Ми віримо, що через нашу молитву та милість Божу, душі померлих отримують полегшення та розраду.
Панахида – це вияв нашої любові до спочилих. Оскільки померлі вже не можуть самі молитися за себе та приносити покаяння, ми беремо цей обов’язок на себе. Панахида стає нашою духовною жертвою за померлу людину, яка вже відійшла у вічність.
Коли звершують панахиди?
Панахиди звершуються священниками як перед похованням, так і після нього. Традиційно, панахиду служать:
- Під час похорону: Перед відданням тіла землі, щоб провести померлого в останню путь з молитвою.
- На 3-й день після смерті: На честь триденного Воскресіння Ісуса Христа та на честь триденного перебування у гробі.
- На 9-й день після смерті: В пам’ять про дев’ять чинів ангельських, щоб вони клопоталися за душу померлого перед Богом.
- На 40-й день (сороковини) після смерті: Сороковий день має особливе значення, вважається, що до цього часу душа остаточно визначається у своєму посмертному стані.
- У дні народження та тезоіменитства спочилого: Щоб засвідчити, що пам’ять про померлого живе в наших серцях, і наша любов до нього не слабшає.
- В роковини смерті: У річницю смерті, як день народження для вічного життя.
У ці дні ми молимося за покійних, підтверджуючи, що пам’ятаємо їх, і наша любов до них не згасає з часом, а навпаки, оновлюється з кожним роком. День смерті ми шануємо як день народження для життя вічного, тому особливо молимося в цей час за спасіння душі померлого.
Загальноцерковне поминання померлих: Батьківські суботи
Крім індивідуальних поминань, у Православній Церкві існують особливі дні загального поминання померлих – батьківські поминальні суботи. Протягом року їх є декілька:
- Троїцька батьківська субота: Напередодні свята Святої Трійці.
- М’ясопусна батьківська субота: Напередодні Неділі м’ясопусної (за тиждень до початку Великого посту).
- Поминальні суботи Великого посту: Друга, третя і четверта суботи Великого посту.
- Радониця: На другий вівторок після Великодня, день радості про Воскресіння Христове, яку ми розділяємо з померлими.
- Димитрівська батьківська субота: Субота перед днем пам’яті святого Димитрія Солунського.
Напередодні батьківських субот, у п’ятницю ввечері, у храмах звершується особлива заупокійна служба – Парастас, або Велика панахида. А в саму суботу, після Божественної літургії, служиться звичайна панахида з поминальними проханнями.
Як замовити панахиду?
Панахиду можна замовити у будь-якому православному храмі. Для цього необхідно звернутися до священнослужителя або працівників храму та домовитися про зручний час та дату. На панахиді можна молитися як за одну, так і за кількох померлих християн, вписавши їхні імена у поминальні записки.
Літія за померлими
Окрім панахиди, існує також коротша заупокійна служба – літія. Слово «літія» в перекладі з грецької означає «посилене моління». Літію також звершує священник на прохання родичів, і вона може служитися як у храмі, так і вдома чи на могилі. Літія є більш стислою формою заупокійного богослужіння.
Що приносять до храму на панахиду?
Церковний устав не встановлює конкретних вимог щодо того, що потрібно приносити до храму на панахиду. Головне – це наша молитва, щира віра та любов до Бога.
Проте, за благочестивою традицією, віряни часто приносять на панахиду поминальні приношення, які ставлять на спеціальний панахидний стіл. Традиційно приносять: Хліб, воду, крупу, борошно, олію, вино (кагор). Ці пожертви є добровільними і використовуються для потреб храму, підтримки священнослужителів та благодійних цілей.
