26 вересня в Староладозькому Микільському монастирі відбулася конференція на тему «Досвід і завдання духовного та соціального служіння православного духовенства під час проведення СВО (так званої “спеціальної військової операції” – війни росії проти України)», ініційована місцевими органами самоврядування та регіональним відділенням Всесвітнього російського народного собору (ВРНС).
Про це повідомляють Християни проти війни, передає Духовний Фронт України.
Захід розпочав єрарх Моспатріархату, єпископ Кронштадтський Веніамін (Кіріллов), який підкреслив важливість участі релігійних діячів у війні на боці злочинної російської окупаційної армії, прямо вказуючи на духовенство, яке діє на лінії фронту.
Кульмінацією заходу стало освячення бойових стягів з Нерукотворним Образом Господа та ликом святого Алєксандра Невського, які після молитви були передані військовим підрозділам загарбників для доставки на фронт в Україні.
Релігійна легітимізація війни
Даний захід можна розглядати як черговий крок Російської православної церкви (РПЦ) у легітимізації російської агресії проти України. РПЦ продовжує активно підтримувати дії російської армії, надаючи їм не тільки моральну, але й духовну підтримку. Освячення бойових стягів, зокрема із зображенням святих і релігійних символів, є чітким сигналом про те, що РПЦ не лише підтримує війну, але й намагається надати їй релігійного сенсу, об’єднуючи військові дії з духовною місією. І це попри те, що російські війська зруйнували вже сотні православних храмів.
Ця тенденція відзначається вже тривалий час, коли в рамках ідеології “русского мира” російська церква фактично стає інструментом пропаганди, перекручення і маніпуляцій, сприяючи об’єднанню релігійної риторики із мілітаризмом. Апогеєм цього став так званий Головний Військовий Храм ЗС РФ.
Священнослужителі РПЦ, які активно підтримують російських військових, діють на фронті не лише як капелани, але й як символічні фігури, що “освячують” насильницькі дії під виглядом «священної місії об’єднання», тобто окупації територій в якусь міфічну «Святу Русь».
Святі на службі війни: символіка і маніпуляція
Особливу увагу привертає використання образу святого Алєксандра Невського, одного з найпопулярніших святих в російській православній традиції, який асоціюється з захистом батьківщини та боротьбою проти ворогів. Освячення бойових стягів з його ликом створює потужний символічний міст між сучасною війною і середньовічною боротьбою, яку РПЦ та російська держава активно романтизують. Це маніпулювання історичними постатями в релігійному контексті допомагає створити образ «священної війни», де російські окупанти автоматично стають праведниками, що борються проти «ворогів віри».
Цей наратив є особливо небезпечним, оскільки він заміщає моральні питання агресії та насильства, використовуючи релігію для виправдання дій, які суперечать етичним і духовним принципам більшості християнських конфесій. РПЦ, освячуючи зброю та символи для війни, фактично знімає з російських солдатів відповідальність за злочин окупації, за насильницькі дії, переконуючи їх у власній «праведній» місії.
Виклики для православного світу
Ситуація навколо релігійної підтримки війни з боку РПЦ ставить під сумнів не лише роль цієї інституції в сучасній Росії, але й викликає серйозні питання щодо її взаємин з іншими православними церквами. Зокрема, із Православною Церквою України та із УПЦ (МП). Також деякі інші помісні церкви різко засуджують дії Росії, зокрема Вселенський патріарх Варфоломій, який зазначив, що в РПЦ слухають не Христа, а золота.
РПЦ, натомість, дедалі більше стає політичним інструментом Кремля, діючи як провідник державної пропаганди, поширюючи фейки. Це не тільки дискредитує саму ідею релігійної нейтральності, але й створює напругу серед православних вірян по всьому світу, які бачать у діях РПЦ відхилення від традиційних християнських цінностей.
Висновки
Освячення бойових стягів у Староладозькому монастирі є черговим свідченням глибокої інфільтрації релігії в політичну і військову сферу сучасної Росії. РПЦ продовжує активно підтримувати війну проти України, використовуючи релігійну символіку та пропагуючи ідею «священної місії», «Святої Русі» і «сатаністів». Це створює небезпечний прецедент, коли православ’я використовуються для виправдання насильства, невиправданої і неспровокованої агресії, а також для обслуговування геополітичних і неоімперських амбіцій Кремля.
