Справа Менделя Бейліса, що розпочалася у вересні 1913 року, стала показовим прикладом того, як російська пропаганда використовувала антисемітські наративи для маніпуляції суспільною свідомістю. Це було типовим інструментом чорносотенної ідеології, спрямованої на збереження впливу монархічної влади в умовах політичної кризи.
Після вбивства 12-річного Андрія Ющинського в Києві чорносотенці швидко поширили чутку про те, що це ритуальне вбивство здійснили євреї, нагадує сайт c4u.org.ua Мендель Бейліс, робітник єврейського походження, був несправедливо звинувачений у цьому злочині через його національність і місце роботи, що знаходилось поруч із місцем злочину. Ця фальшива версія була активно підтримана високопосадовцями, включно з міністром юстиції Іваном Щегловітовим, які прагнули використати антисемітизм для політичних цілей.
Слідство і судовий процес стали інструментом пропаганди, однак українська інтелігенція та юристи, серед яких були Михайло Грушевський, Володимир Вернадський і Сергій Єфремов, виступили на захист Бейліса. Вони працювали над спростуванням антисемітських наклепів і захистом правосуддя. Їхні зусилля призвели до виправдання Бейліса, попри потужний тиск з боку чорносотенців.
Реальними винуватцями вбивства Андрія Ющинського виявилися злочинці з оточення київської скупниці краденого Віри Чеберяк. Хлопчик знав її сина і в конфлікті з ним завив, що розповість про незаконну діяльність його матері.
Цей історичний випадок є не лише прикладом боротьби проти фальсифікацій та релігійної ненависті, а й виявом того, як українці виявляли спротив радикальним монархічним ідеям, які загрожували українській ідентичності. З того часу минуло понад століття, а на Росії донині залишаються популярними псевдоправославні ідеї, які сполучають шовінізм, збочене уявлення про «богообраність» російського народу і священність кремлівської влади.
