Священник Василь Колб поділився спогадами про дитячу лікарню “Охматдит” та свої переживання з приводу останнього обстрілу медичного закладу. З 2011 – 2014 рр. він їздив туди по 2-3 рази на день, як невідкладна швидка допомога для звершення Таїнства Хрещення.
На своїй сторінці у Facebook він написав:
“Охматдит для мене не просто дитяча лікарня… З 2011 – 2014 рр я їздив туди по 2-3 рази на день, як невідкладна швидка допомога для звершення Таїнства Хрещення над немовлятами які знаходились в тяжкому стані в реанімації.
Я памʼятаю Євгенчика і його батька, який кожні 5хв вибігав з реанімації щоб ніхто не бачив його сліз.
Я памʼятаю сльози радості мами дівчинки Анастасії. Памʼятаю як малеча під час Хрещення (на 11-ий день від народження) вперше відкрила свої карі оченята.
Я не забуду дівчинку Катрусю з Кишинева, якій робили операцію, яку ще ніхто в світі не практикував. Я памʼятаю як через пів року на Пасху востаннє провідував її в реанімації.
Я не забуду Богданчика, появу на світ якого батьки чекали 8 років. Памʼятаю як трепетно молилися його батьки під час Хрещення. Я дуже добре памʼятаю, як через 8 днів я не міг почати чин похорону бо не міг впинити сльози і промовити бодай слово.
Я памʼятаю Максичика, його маленьку труну на задньому сидінні свого авто. Я пам’ятаю всі свої емоції дорогою на кладовище.
Я памʼятаю і Олександра і Ірину і Олексія і Ксенію… Я їх всіх памʼятаю!”
Священник також поділився своїми думками про останній обстріл лікарні, який не дав йому заснути всю ніч: “Я всю ніч згадував малюків яким врятували життя саме в цій лікарні – Охматдит. Я згадав всіх тих у кого не було шансів на життя, але лікарі боролися за них кожного дня. Я згадав всіх тих малюків яких я в Охматдиті і Хрестив і хоронив… Я впевнений, що ці маленькі янголята бачать все.
Я вірю, я хочу вірити в те, що вчорашній обстріл лікарні поверне хід історії в цій війні.
Таке неможливо простити! ЗСУ, ми молимось,ми донатимо, ми віримо в вас!”
