Вівторок, 18 Червня, 2024
Бiльше

    “Затерпала і шия, і руки”: іконописець з Черкащини розповів, як розписував храм

    Володимир Зленко із села Вітове, що на Чигиринщині, за освітою художник-живописець, за професією будівельник, а за покликом душі — іконописець. Написав декілька ікон, проте шлях іконописця почав із розпису церкви. На прохання настоятеля став розписувати храм Апостолів Петра і Павла в Чигирині.

    Колись, розташована біля гетьманської резиденції, церква Апостолів Петра і Павла слугувала захисною спорудою для козаків, розповів її настоятель Василь Циріль:

    “Наш храм унікальний тим, що збудований поряд із місцем, де був фундамент першого храму, який збудували в 17 столітті, тому точної дати побудови немає. Так, як і немає інформації хто саме збудував: Хмельницький чи Дорошенко. Але історія нам доводить, що, мабуть, більше Петро Дорошенко, який збудував на честь свого небесного покровителя, святого Апостола Петра”.

    Тепер про історію церкви говорять руїни.

    “Археологи, які у 2004 році проводили розкопки, віднайшли фундамент і, також, з’ясували те, що на стінах були фрески та розпис”, — пояснив настоятель.

    З його слів, за приклад для оздоблення сучасного храму взяли козацьке бароко, у якому була збудована знищена святиня. Володимир Зленко погодився допомогти її відновлювати. П’ять років тому, під час Великого посту, почали розпис, додав настоятель.

    Іконописець розповів, що то була грандіозна робота:

    “У мене було декілька помічників — в різний час, різні люди. Розписував із центру, а саме зверху від найвищої точки, опускаючись донизу. Для зручності ставили будівельні риштування, а на них клали дошки. І таким чином, сантиметр за сантиметром розписували це все”.

    Писати постійно потрібно було з догори піднятою рукою та дивитися вверх. Тоді затерпала і шия, і руки, але це не стало на заваді, поділився пан Володимир:

    “Розписували різними фарбами, зокрема, змішували їх. Наприклад, акриловими фарбами писали орнамент та фон стін. А вже самі образи домальовували олійними фарбами”.

    Під час роботи виникали складні моменти, коли не вдавалося спочатку вловити суть, щоб зобразити задум. Тоді іконописцю допомагав отець Василь та підказував:

    “Одним з образів є цілитель Святий Пантелеймон. У мене були труднощі з написанням його обличчя. Довелося довго над ним попрацювати. Також Святий Дух виявилося зобразити непросто. Ніби не дуже і важке завдання, але Святий Дух в образі голуба не виходив. Я хотів гарно передати його світло”, — розповів Володимир Зленко.

    Іконописець додав: деякі сюжети змальовував з чорно-білих зображень знайдених у Святому Письмі:

    “Уже в церкві ми створили кольорові образи та самі підбирали барви за нашим сприйняттям”.

    У храмі зображена притча про Дмитрія і Фарисея, також із чорно-білого образу, розповів настоятель. Також притча про милосердного самарянина. Володимир Зленко детальніше поділився про роботу над ними:

    “Обличчя, погляди, все це треба було скомпонувати, передати. Також ще вибрати правильний колір. На прикладі Петра Могили можна побачити, як розписана мантія, деталі та, власне, панагія. Усе воно в процесі відбувається, головне — розпочати”.

    За основу брали риси козацького бароко, пояснив отець Василь. На це вказує витонченість окремих деталей.

    “Є таке містечко Сатанів на заході України, там Хмельницький молився перед останнім своїм боєм. Тому вирішили скопіювати ворота та втілити їх в іконостас. І вся різьба є глибокою, зокрема, наскрізні, різьблені колони. Можна підійти, торкнутися і відчути, що це дерево нічим не покрите”, — розповів настоятель.

    Також додав, що нині в церкві збирають допомогу для українських захисників:

    “Як колись козаки оборонялися від московської чи турецької навали, так і сьогодні храм відіграє форпост сучасної війни. З 2014 року ми збираємо в церкві благодійну та гуманітарну допомогу, а потім відвозимо її на передові позиції”.

    Щоб цей храм тепер став осередком волонтерства, витратили рік роботи. На одній зі стін зображена Богородиця з Ісусом. Для пана Володимира цей образ особливий. З нього він розпочав писати ікони.

    “Це, мабуть, перша моя ікона, яка залишилася до цих днів. Вона написана олівцями на дереві. Коли ще навчався в школі, то випалив її. Або, наприклад, інша робота: спочатку на цьому полотні мала бути інша картина. Але щось мені перехотілося й уже сам від себе захотів зобразити Ісуса, але дещо в декоративному образі. Ця робота до речі, виконана не пензлем, а мастихіном — металева кельмочкою”, — поділився іконописець.

    Володимир Зленко за освітою художник-живописець. Розповів, що тема живопису для нього найближча:

    “Тут на моїх картинах в основному пейзажі. Один з них, до речі, написаний наживо — там проживала колись моя бабуся. Також зобразив море з імпровізацією. Мені хотілося написати шторм, який, до речі, намалював перед початком війни повномасштабної війни, чомусь у мене було таке передчуття тоді”.

    Нещодавно пан Володимир почав писати нову ікону, вона ще не завершена:

    “Я покладаюся на свої відчуття та на знання живопису: як гарніше передати або додати щось. Я думаю, якби Бог не дав такого натхнення, то я б і не зобразив би ікон. Хоча я і не навчався саме на іконописця”, — поділився Володимир Зленко.

    Найсвіжіше

    Популярне