Вівторок, 18 Червня, 2024
Бiльше

    Законопроєкт №8371 під пильним наглядом: запити Комісії США та відповідь Києва

    Комісія США з релігійної свободи стурбована законопроєктом № 8371 до другого читання. Що відповіла Україна?- у матеріалі “Релігія в Україні”.

    Як би не хотілось авторам законопроєкту № 8371 представити його як внутрішню справу України (що, в принципі, так і має бути), міжнародні організації, які слідкують за порушенням релігійних прав, вже не випустять її з поля зору.

    Як стало відомо редакції «Релігії в Україні», на ім’я посла України в США Оксани Маркарової 9 квітня 2024 року надійшов офіційний лист до держави Україна від Комісії США з міжнародної релігійної свободи, в якому висловлюється занепокоєння ситуацією, викликаною розглядом у Верховній Раді законопроєкту № 8371.

    Що зацікавило Комісію?

    Членів Комісії (читай – Державний департамент США) зацікавила остання версія законопроєкту, яку до другого читання підготував Комітет з гуманітарнної та інформаційної політики. На думку Комісії, ці пропозиції «містять кілька проблемних положень з негативними наслідками для свободи релігії або переконань». Зокрема мова йшла про критерії афілійованості релігійних організацій з РПЦ, за наявності яких держава погрожує знімати порушників з реєстру юридичних осіб, а їхнє майно конфісковувати в державний бюджет. Комісія вважає такі критерії «надмірно обтяжливими» і спрямованими «проти релігійних громад, не вимагаючи доказів злочинної діяльності».

    Також членам Комісії видався дещо дивним опис ідеології «Русского мира», що дає підстави державі в ручному режимі визначати склад злочину його розповсюджувачів.

    Комісія резонно просить Україну передати законопроєкт на розгляд Венеціанської комісії Ради Європи або Спеціального доповідача ООН з питань свободи релігії та переконань, «щоб підтвердити відповідність законопроекту міжнародному праву».

    Нарешті, було задано п’ять питань щодо того, чи буде оголошено крнимінальним злочином діяльність для РПЦ, чи є криміналом діяльність релігійних організацій, визнаних афілійованими з РПЦ, що буде з релігійними організаціями (та їхнім приватним майном), які визнають духовний авторитет афілійованої РО, та як планується криміналізувати діяльність по розповсюдженню ідеології «Русского мира».

    Тобто, мова фактично йшла про те, що законопроєкт пропонує карати за діяльність, яка не була криміналізована і не буде такою після прийняття законопроєкту. А отже, для міжнародного права в основі покарання лежить не принцип децимації, а здійснення злочину кожною конкретною організацією окремо.

    Щодо розпливчатості визначення в законопроєкті «Русского мира», то, з одного боку, Комісія дійсно має рацію, а з іншого, очевидно, що за кордоном досі не розуміють, в чому небезпека цієї ідеології – навіть після скандалу з Наказом Всесвітнього російського народного собору, який оголосив Україні «священну війну». Доводиться констатувати факт, що українській стороні не вдалось переконати міжнародну бюрократію, яка займається релігійними свободами, що «Русский мир» заслуговує встати в один рядок з іншими людиноненависницькими концепціями, від реалізації яких було стільки війн та жертв.

    Відповідь України

    Своєю чергою, українська сторона на кінець квітня підготувала розгорнуту відповідь на цей запит. Якщо коротко, то вона зводиться до того, що на момент цього листування предметно можна говорити лише про ту урядову версію законопроєкту, яка була прийнята в першому читанні і оприлюднена. А отже, за всі пізніші нашарування, підготовлені Комітетом, відповідати немає підстав. А первісний законопроєкт не встановлює кримінальних чи будь-яких інших санкцій за релігійну діяльність.

    Що стосується РО, які афілійовані чи входять до структури РПЦ, то «законопроєктом передбачається запровадження механізму контролю за діяльністю зареєстрованих в Україні (таких – ред.) релігійних організацій». Кримінальними є лише та діяльність, яка загрожує національній безпеці – зокрема, розповсюдження наративів, викладених у Наказі ВРНС. Але все одно діяльність таких організацій держава толерувати не буде і за першої можливості буде знімати з реєстрації через суд. Та й взагалі, «під афіліацією законопроєкт розуміє не духовний зв’язок, а взаємовідносини організаційного характеру». А тому все, чого від УПЦ хоче держава – розірвати з РПЦ організаційний зв’язок.

    Щодо майна, пояснює українська сторона, все просто: позбавляєтесь афілійованості – майно ніхто не чіпатиме. Не позбавляєтесь – у випадку припинення діяльності через суд майно може перейти до держави.

    Ну, і нарешті, українська сторона констатує факт, що «урядова редакція законопроєкту не містить згадок про «русский мир»».

    Висновки

    Які висновки можна зробити з цього листування?

    По-перше, як би не хотілось авторам законопроєкту № 8371 представити його як внутрішню справу України (що, в принципі, так і має бути), міжнародні організації, які слідкують за порушенням релігійних прав, вже так не вважають. Точку неповернення пройдено.

    По-друге, єдина версія законопроєкту, яку готова обстоювати Україна – та, яку підготовлено до першого читання. В принципі, це теж логічно, тим більше що на той момент порівняльну таблицю версії Комітету до другого читання ще не було опубліковано на сайті Верховної Ради.

    По-третє, кидається в очі, що українська сторона проігнорувала прохання американців переслати текст законопроєкту до Венеціанської комісії. А значить, Україна не готова надати згоду на будь-яку легітимацію внутрішнього законодавства з-за кордону навіть ціною охолодження відносин. Не говорячи вже про законопроєкт з правками до другого читання.

    По-четверте, спроба української сторони запевнити, що за релігійну діяльність та духовний зв’язок покарань не буде, а всі претензії, що стосуються організаційного зв’язку, виглядають непереконливо. Адже в церковному праві духовний зв’язок часто стає основою для організаційного. І це вже може зачіпати ту саму «свободу релігії та переконань», за яку турбується Комісія з міжнародної свободи релігії.

    Втім, Комісія не помітила лазівку, якою скористалась Україна – для провадження релігійної діяльності необов’язково бути зареєстрованою юридичною особою. Так, відсутність такого статусу на певний час може суттєво ускладнити життя релігійних громад, але наш народ має такий досвід оптимізації всіх сторін життя, пов’язаних з державою (починаючи з оподаткування), що, без сумнівів, викрутиться і з цієї ситуації. А от Україна лише загонить себе у пастку.

    Найсвіжіше

    Популярне