Священник ПЦУ Андрій Дудченко у своєму дописі аналізує причини, чому масовий перехід духовенства УПЦ (МП) до ПЦУ досі не відбувся. Він виділяє три ключові фактори, які стримують цей процес:
1. Містичний страх перед “заборонними” санкціями з боку єпископів УПЦ.
Дудченко наводить приклад священника Олександра Карпеця, який після переходу до ПЦУ був “заборонений у священнослужінні” та відлучений від Причастя на 25 років митрополитом Євлогієм Гутченком. Він наголошує, що подібні “заборони”, хоч і не мають канонічної сили, здатні викликати у священників УПЦ містичний страх, адже йдеться про можливість втратити можливість служити та причащатися.
Цей страх, за словами Дудченка, посилюється багаторічною пропагандою УПЦ (МП), яка зображує ПЦУ як “розкольницьку” структуру, а її таїнства – недійсними.
2. Побоювання, що ПЦУ не є “справжньою” Церквою.
Деякі клірики УПЦ (МП), виховані у парадигмі “безблагодатності розкольників”, не визнають ПЦУ як канонічну Церкву. Їм важко прийняти думку, що ПЦУ є наступницею УПЦ КП та УАПЦ, а їхні таїнства – дійсними.
Це побоювання, за словами Дудченка, ґрунтується на хибному розумінні канонічного права та історії українського православ’я. Він закликає до вивчення цих питань з достовірних джерел, щоб подолати цю штучну перешкоду.
3. Негативний імідж ПЦУ, який створюють медіаресурси УПЦ (МП).
Дудченко критикує однобокий підхід до висвітлення переходів громад у ЗМІ, пов’язаних з УПЦ (МП). Він зазначає, що сотні мирних переходів ігноруються, а окремі конфлікти, які трапляються рідко, видаються за загальну тенденцію.
Ця інформаційна кампанія, за словами Дудченка, спрямована на те, щоб злякати священників УПЦ (МП) та вірян від можливості переходу до ПЦУ.
