У РПЦ не тільки окрема віра в Бога, але і окремі “святі”. Так, за підсумками роботи військової секції Всесвітнього російського народного собору (ВРНС) було ухвалено рішення «підтримати ініціативу патріарха Кіріла про канонізацію А. В. Суворова».
Про це 28 листопада, повідомляється на сайті Синодального відділу Московського патріархату РПЦ із взаємодії з зс росії.
У серпні синод Російської православної церкви (РПЦ) прийняв рішення передати питання канонізації Суворова до профільної комісії.
Для адекватних людей рішення підтримати ініціативу патріарха Кіріла про зарахування до лику святих Алєксандра Суворова є неприйнятним і образливим.
Суворов був жорстоким і безжальним завойовником. Він відіграв ключову роль у Російській імперії в її експансії на захід, зокрема в Російсько-турецьких війнах 1787-1791 та 1806-1812 років. У цих війнах Суворов жорстоко придушував будь-який опір, в тому числі здійснював масові вбивства, грабежі та насилля над мирним населенням.
Суворов був російським полководцем, який брав участь у придушенні повстань на території сучасної України. Тому його канонізація може розглядатися як спроба російської церкви і держави прославити діяча, який брав участь у підкоренні українських земель Російській імперії. ВРНС є проросійською організацією, яка виступає за зміцнення ролі РПЦ в Росії та розширення російського впливу. Тож її підтримка канонізації Суворова може сприйматися як частина проросійської пропаганди та спроба представити імперську експансію Росії в позитивному світлі.
Канонізація Суворова може використовуватися російською пропагандою для оспівування російського імперського минулого і протиставлення його “українському націоналізму” та прагненню України до незалежності.
У цілому з позицій української державності та боротьби за незалежність таке рішення ВРНС може сприйматися негативно як прояв російського імперського реваншизму.
Для України, яка є жертвою російської агресії, канонізація Суворова є символом російської імперської експансії та жорстокості. Це рішення ВРНС є спробою Росії легітимізувати свою агресію проти України та прославити свого завойовника.
Крім того, канонізація Суворова є порушенням принципів православної церкви. Православна церква не канонізує людей, які проливали кров невинних. Суворов був винним у скоєнні численних воєнних злочинів, тому його канонізація є неприйнятною з точки зору православної церкви і її канонічного права і традиції, Святого передання. Однак, в росії вже є окреме православ’я, відмінне від традиційного, а тепер будуть і окремі “святі”, не такі як у всьому світі.
