На багатьох офіційних ресурсах УПЦ (що в єдності з МП) доволі часто піаряться випадками передачі гуманітарної допомоги для постраждалих від війни, а особливо українських воїнів. Майже кожна єпархія регулярно публікує фото-звіти таких благодійних акцій. Після прийняття нашумілих законопроектів про нібито заборону Московського Патріархату в Україні, в середовищі цієї релігійної спільноти навіть оголосили про всеукраїнське опитування, мета якого – підрахувати хто, де і скільки передав такої допомоги на потреби ЗСУ та біженців.
У цій статті спробуємо розібратись у таких ініціативах представників УПЦ (що в єдності із МП).
Найперше варто згадати, що на початку російської агресії, не в такому далекому 2014 році, особливої активності у зборах допомоги чи пожертв на українське військо у середовищі цієї релігійної спільноти не спостерігалось. Хоча тоді, як відомо українські захисники потребували особливої підтримки. Нажаль, але наша армія опинилась тоді у вкрай важкому стані, до якої її довели представники тодішньої влади на чолі із президентом-втікачем Януковичем. Утім таке скрутне становище не для кого не було секретом. Тому українське суспільство разом із українськими віруючими різних конфесій розпочали масові збори коштів, одягу, амуніцій та продовольства. Усі від малого до великого розпочали волонтерську діяльність, для того аби підтримати наших захисників і дати гідну відсіч агресору.
Проте московський патріархат в Україні мало долучився до цього руху. Лише окремі священнослужителі разом із своїми парафінами не змогли стояти осторонь і також вносили свою лепту у цю благу справу. І це закономірно і логічно, адже у маленькому селі, з якого молоді хлопці пішли захищати Батьківщину, і в якому лишились їх матері і дружини, всі лишень і будуть думати як допомогти своїм односельчанам. Коли ж місцевий священник стоятиме осторонь, або ж розповідатиме наративи «руського міра», то ще більш закономірно, що такого горе-попа в скорому часі виженуть з цього села поганою мітлою.
Тому для УПЦ (що в єдності з МП) таких випадків було достатньо, проте у порівняні з іншими релігійними спільнотами – мало. Адже коли в середовищі невизнаних УАПЦ, УПЦКП чи тій же УГКЦ вже тривала повномасштабна кампанія зі збору допомоги, до якої долучались українські віряни з усього світу, то в УПЦ (що в єдності з МП) і досі лише поодиноко збирали символічні пожертви.
На офіційному рівні така пасивність обумовлювалась «небажанням позорити українську армію». Про що, зокрема, заявив очільник УПЦ (що в єдності з МП) митрополит Онуфрій Березовський. Все це ще було заправлено відмовками про «громадянську війну». Мовляв «із того та іншого боку, наші люди, як же можна однім допомагати вбивати інших». Зовнішню російську агресію офіційні особи УПЦ (що в єдності з МП) ніби і не бачили, або ж намагались відхреститься, або заперечити.
Ситуація докорінно змінилась з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року. Тепер відхрестись від російської агресії аж ніяк не вдалось би! Бо ж і сама росія, в особі диктатора путіна, заявила про свої плани. Тому для УПЦ (що в єдності з МП) настали важкі часи, та і сама вона опинилась у вкрай скрутному становищі. З одного боку вище церковне керівництво, яке сидить в москві і благословляє вбивати українців, а з іншого прості віряни, які вимагають конкретних дій від своїх владик і батюшок. Тому перед священноначалієм постала задача втримати баланс між одними і іншими, а водночас реанімуватись в очах останніх.
З іншого боку для УПЦ (що в єдності з МП), через їх мляву позицію, було закрито вхід до силових структур, а в державі почався процес на витіснення цієї релігійної спільноти із України. Тому єдиним дієвим шансом, на думку того ж священноначалія, стало бажанням показати свою патріотичність, яку нібито навмисно відкидають у суспільстві і у владних кабінетах. Тому зараз з усіх усюд рупори УПЦ (що в єдності з МП) і волають про те скільки тон гуманітарки вони передали, і скільки полеглих героїв відспівали.
Таким чином вся історія із гуманітарками – це чергове окозамилювання. З одного боку вони стараються догодити прихожанам, чиї сини і доньки захищають Україну, а з іншого – дорікнути українській владі, мовляв, «ми так хороші, війську допомагаємо, а ви нас хочете заборонити, і розпочали на нас гоніння». Утім все це ніяк не допоможе.
Та й на фоні тієї ж млявої позиції, всі ці гуманітарки виглядають доволі лукаво. А тому самі воїни від них відмовляються, як і з нашумілим прикладом із митрополит УПЦ (що в єдності з МП) Боголєпом, який хизувався сумнівною подякою від однієї із українських військових бригад.
Єдине, що може врятувати УПЦ (що в єдності з МП) від ганебного фіаско, це не бабусині закрутки чи гроші парафіян, а повне розірвання усіх зв’язків із країною агресором і її церквою. Це має бути відображено у відповідному церковному документі. Саме він, а не звіт про гуманітарку міг би зняти з цієї релігійної спільноти усі звинувачення. Проте на це поки що в УПЦ (що в єдності з МП) не можуть наважатись.
