Майже 3-и тижні минуло від прильоту російської ракети по Одеському Спасо-Преображенському собору. Цей черговий теракт російських злочинців, здавалось би ніби привідкрив скриньку пандори у середовищі УПЦ (що в єдності з МП). Проте, нажаль, вже зараз можна констатувати, що цю скриньку щільно закрили і на неї знову повісили великий і об’ємний канонічний замок.
У цій публікації ми пригадаємо недавні події, проаналізуємо реакцію і процеси, що вони спричинили і спробуємо спрогнозувати їх наслідки. Тож про все по порядку.
Як відомо Спасо-Преображенський Собор є кафедральним собором Одеської єпархії УПЦ (що в єдності з МП). Він мав свою величну історію: був зруйнованим більшовиками на початку минулого століття, відновлений у часи незалежної України і освячений особисто московський патріархом Кирилом Гундяєвом. 23 липня 2023 року в нього прилетіла російська ракета, від чого його більша частина суттєво постраждала.
Усі ці фактори цієї страшної трагедії, вказували на те, що зіграти в мовчанку, або зробити вигляд, що нічого не сталось у священноначалія УПЦ (що в єдності з МП) не вийде. Тому, без перебільшення, усі як віряни, так і саме духовенство цієї релігійної спільноти, затамувавши подих, чекали від свого церковного керівництва однозначної і сміливої заяви, а не чергової добірки загальних фраз і двосмисленних формулювань.
Така заява, і не одна, а аж цілих дві і з’явились в Одесі. Зокрема, автором першої став вікарний архієпископ Віктор, який, мабуть уперше з усіх єрархів УПЦ (що в єдності з МП), назвав речі своїми іменами і написав сміливого листа очільнику рпц патріарху Кирилу Гундяєву. У ньому він дорікнув Гундяєву за його благословення російських окупантів на війну в Україні, та відкрито заявив патріарху, що благословенна ним ракета влучила у згаданий Собор.
«Сьогодні ми (говорю від імені багатьох архієреїв УПЦ) засуджуємо цю шалену агресію Росії проти нашої Незалежної країни. Засуджуємо варварські захоплення наших єпархій на Сході та Півдні України. Засуджуємо репресії та утиски, які творять Ваші органи на тимчасово окупованих територіях України! Вимагаємо відстати від нашої Церкви, від наших архієреїв та нашого Предстоятеля!» – йдеться в заяві архієпископа Віктора.
Цей лист швидко облетів простори інтернету, і ніби став імпульсом, своєрідним сигналом від переходу від красивих слів до рішучих конкретних дій. Проте надвечір було опубліковано вже більш стриманіше звернення митрополита в Одесі Агафангела, який був відомий своєю прихильністю до рпц. Тепер же ця прихильність змусила його стояти на колінах перед зруйнованим російською ракетою Собором.
І хоча в його заяві не було ніяких прізвищ, проте вона чи неперша в якій єрарх такого рівня відкрито засудив російську агресію. «Якою б не була мета так званої ганебної «спеціальної військової операції», вона не зможе виправдати вбивство й насильство, розруху й вимушене біженство. Нам досі не зрозуміло: від кого нас хочуть звільнити? Від життя?» – говориться в заяві.
Також Агафангел став першим єрархом УПЦ (що в єдності з МП), який назвав цю війну – геноцидом. «Це справжній геноцид українського народу. Це безумство всіх тих, хто віддає накази бомбити Україну, вбивати наших воїнів та наших людей. Ми захищаємо свою рідну українську землю, ми боронимо кордони нашої суверенної Незалежної Держави. Ми хочемо, щоб нас залишили в спокої, дали можливість жити під мирним небом на рідній землі» – заявив Агафангел.
Взагалі йому навідміно від свого колеги і начальника Онуфрія вистачило сміливості чітко назвати чия ракета, із чийого наказу вона була направлена на місто і Собор. Онуфрій же не зміг навіть написати саме слово росія, а лише закликав до терпіння і застеріг від гніву і ненависті. «Закликаю усіх вас, дорогі мої, до терпіння і сугубої молитви. Смирімо свій гнів, не даючи йому перетворитися на сліпу ненависть. Не будемо забувати, що, яким би страшним не був цей вік, врешті-решт переможе Божественна Любов, яку не під силу знищити ні брехні, ні насиллю» – це все на що спромігся монах і молитвеник Онуфрій.
Утім якими б сміливими і чи несміливими не були ці заяви їх всеодно було замало. Адже цей кричущий випадок закликав УПЦ (що в єдності з МП) діяти рішуче і негайно. Тому на цьому фоні і виникло звернення духовенства УПЦ (що в єдності з МП) до свого очільника митрополита Онуфрія Березовського. Прохання духовенства було чітким, зрозумілим і необхідним – скликати собор, повністю розірвати московську пуповину і відновити спілкування зі світовим Православ’ям.
Якою ж була реакція самого Онуфрія не відомо і досі. Замість нього це звернення, яке підписало кілька сотень священників по всій Україні, прокоментував сірий кардинал УПЦ (що в єдності з МП) митрополит Антоній Паканич. Весь його коментар зводився до одного – ніякого собору і ніяких змін і дій НЕ БУДЕ! Усі ж, хто постає проти нинішнього статусу, є єретиками і людьми, які хочуть знищити УПЦ (що в єдності з МП). Таким чином усі чаяння адекватного духовенства на адекватну реакцію свого керівництва вкотре були поховані, або вірніше законсервовані.
Вся ця словесна і письмова перепалка показала, що в середні самої УПЦ (що в єдності з МП) назріває такий собі церковний путч. Очевидно, що чим далі – тим він буде зростати і міцнішати. Вже зараз можна констатувати, що Антоній і його партія будуть і продовжувати відстоювати єдність із рпц, не залежно від того скільки ще російських ракет впаде на їх храми. Їх це не залякає і не змусить помахати москві рукою.
Утім в середовищі і вірян такі події відбуваються інші процеси. Ця адекватна частина, не буде чекати чергових прильотів, а вже в скорому часі помахає рукою як москві так і своєму священноначалію. І все це буде в доволі короткостроковій перспективі.
З огляду на це, на такий вже оформлений внутрішній розкол, саму УПЦ (що в єдності з МП) можна порівняти із возом із байки лебідь, рак та щука. Як би не прикро це було, але в кінцевому результаті, її просто розірвуть на шматки своїй служителі. Адже одні будуть тягнути її на дно руського міра, інші не матимуть сили відірватись від землі, і лише небагатьом вдасться взлетіти у вільне небо…
