У п’ятнадцяту неділю після П’ятдесятниці, у Воскресному Євангелії розповідається про зцілення Ісусом Христом двох біснуватих, що жили у Гергесинській країні (Мф. 8:28-9:1). Вони постійно жили у гробах, і час від часу дошкуляли місцевим жителям. Коли ж до міста прийшов Господь, то біснуваті сказали Йому: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас».
Знаючи силу і могутність Христа, вони усвідомлювали свою участь, тому попросили Його вигнати їх у стадо свиней, яке паслось неподалік. Так і сталося. Саме ж стадо, після цього, кинулось із кручі в море і втопилось. Це дуже засмутило місцевих жителів, які заробляли певні кошти від продажу цих тварин. Саме через втрату прибутку гергесинці попросили Спасителя піти від них.
Ця історія змушує задуматись на декількох важливих аспектах. Перший сакраментальний, який показує велику силу Господа над темними духами. Біси, які за словами апостола Якова, вірують і тремтять (Як. 2, 19), коряться лише одному слову Спасителя. Тому вони не здатні заподіяти ніякої шкоди людині, яка завжди з Господом, живе по Його заповідям і творить Його волю.
Другий аспект спрямовує наш погляд у бік відносин людини і Бога. Дана зустріч разюче відрізняється від інших подібних зустрічей Христа з різними людьми. Якщо раніше, при баченні чуда Спасителя, у Нього увірували багато людей і за ним йшла велика кількість народу, то тепер люди не йдуть за ним, не радіють звершеному диву, а просять Господа полишити їх. Напевно, цей уривок один із дивних і страшних з усього Євангелія.
Для Христа легше впоратися з бісами, ніж із людьми. Бісів Він вигнав лише одним словом. Натомість люди вигнали самого Христа. Це свідчить, що Бог не може змінити людину без її волі.
З іншого боку, ми бачимо ще один аспект, який розкриває відносини між людьми. Нажаль, і вони показані не з кращої сторони. Оточуючі шкодують за власним майном і не радіють за ближнього, який довго страждав, а зараз звільнився від мук. Звідси стає зрозумілою одна дуже важлива життєва деталь – заради блага іншого нам необхідно чимось пожертвувати. Це змушує нас замислитись над питанням: чим ми готові пожертвувати заради нашого ближнього? Що сьогодні, у час війни, як ніколи актуально.
Тому відкриймо своє серце Христу! Не виганяймо Його з оселі своєї душі гріхами та пристрастями. Радіймо радості ближнього і будьмо завжди готові пожертвувати усім заради блага наших рідних, близьких і всіх, хто довкола нас. Тоді Господь неодмінно воздасть сторицею кожному за його добро та щедрість.
