Приймаючи делегацію Вселенського патріархату, папа Франциск поділився думками про наслідки війни в Україні та про шляхи шукання миру, а також відзначив поступ у богословському діалозі між католиками й православними, зосередженому на вивченні взаємозв’язку між першістю та синодальністю.
«Як Христові учні, ми не можемо змиритися з війною, але маємо обов’язок разом трудитися заради миру», – наголосив Папа Франциск у промові з нагоди зустрічі в п’ятницю, 30 червня з делегацією Константинопольського патріархату, яка прибула до Риму на святкування з нагоди урочистості святих Петра і Павла в рамках традиційного обміну делегаціями, передають Ватиканські Новини.
Делегацію очолив Пісідійський митрополит Йов, Співголова змішаної міжнародної комісії богословського діалогу між католицькою та православними Церквами. Напередодні вони були присутні на Святій Месі в базиліці Святого Петра.
У своєму слові, врученому в письмовій формі, Єпископ Риму, серед іншого, зазначає, що ця зустріч відбувається в атмосфері різних тривог, між якими – тема миру, «особливо, в стражденній Україні», де триває війна. «Це війна, яка, торкаючись нас зблизька, показує, що насправді всі війни – це лише катастрофи, тотальні катастрофи: для народів і сімей, для дітей і людей похилого віку, для людей, змушених покинути свою країну, для міст і сіл, а також для створіння, як ми побачили нещодавно після руйнування дамби в Новій Каховці», – підкреслює Папа, наголошуючи на тому, що ми не можемо з цим миритися і повинні разом трудитися на користь миру.
«Трагічна реальність цієї війни, якій, здається, немає кінця, вимагає від усіх нас спільних креативних зусиль, щоб уявляти і реалізувати шляхи до миру, до справедливого і стабільного миру», – додає глава Католицької Церкви, визнаючи, що мир не є тим, що ми можемо здобути самі, він у першу чергу є Божим даром, однак, таким даром, який «вимагає відповідного ставлення з боку людини, особливо віруючої, яка повинна брати участь у Божому миротворчому ділі».
У цьому контексті папа Франциск звертає увагу на те, що Євангеліє показує нам, що мир «не походить із просто відсутності війни, але народжується із серця людини». «На заваді йому стоїть, зрештою, корінь зла, який ми носимо в собі: володіння, прагнення егоїстично переслідувати власні інтереси на особистому, суспільному, національному і навіть релігійному рівнях. Ось чому Ісус запропонував нам як ліки навернення серця, оновлення його любов’ю Отця», – каже папа Франциск, нагадуючи, що ця любов «безкорислива та універсальна, не обмежена власною групою». «І якщо наше життя не звіщає новизну цієї любові, то як можемо свідчити Ісуса світові?» – запитує він.
У своїй промові глава Католицької Церкви також висловлює задоволення з приводу успішного завершення 15-ї пленарної сесії Міжнародної змішаної комісії діалогу, яка нещодавно відбувалася в Александрії Єгипетській, і під час якої розглядалося те, як Церква на Сході та на Заході розвивала зв’язок між синодальністю та першістю в другому тисячолітті. «Це може допомогти подолати полемічні аргументи, які використовують обидві сторони, аргументи, які можуть здаватися корисними для зміцнення їхньої ідентичності, але насправді зосереджуються лише на собі та минулому», – переконаний Папа, підкреслюючи, що сьогодні ми покликані «разом шукати спосіб здійснення першості, який у контексті синодальності слугував би сопричастю Церкви на вселенському рівні».
«Щодо цього доречно зробити уточнення: не можна думати, що ті самі прерогативи, які Єпископ Риму має щодо своєї дієцезії та католицької спільноти, будуть поширюватися на православні громади; коли, з Божою допомогою, ми будемо повністю об’єднані у вірі та любові, форма, в якій Єпископ Риму здійснюватиме своє служіння сопричастя в Церкві на вселенському рівні, повинна буде випливати з нерозривного взаємозв’язку між першістю і синодальністю», – підкреслює папа Францсик, закликаючи водночас не забувати про те, що «повна єдність буде даром Святого Духа і що в Дусі її слід шукати, бо сопричастя між віруючими – це не питання поступок і компромісів, а братньої любові, братів, які визнають одні одних улюбленими дітьми Отця і, сповнені Христового Духа, вміють поміщати свої відмінності в ширший контекст».
