У жовтні 2022 року Служба безпеки України провела обшуки у керуючого Тульчинською єпархією Вінницької області 74-річного митрополита Іонафана (Єлецьких), звинувативши його в підтримці окупації та виправданні російської агресії. Митрополита Іонафана звинувачують у тому, що він спілкувався з ФСБ Росії в месенджерах і виправдовував збройну агресію рф та визнавав окупацію українських територій.
Як нагадують у виданні „Бабель“, суд над митрополитом Іонафаном розпочався 5 червня 2023 р. після того, як четверо суддів у Тульчині відмовилися судити його через те, що вони відвідували його храм. Доказами проти нього є тридцять агітаційних листівок і одна стаття, в якій він заперечує незалежність Православної Церкви України, називає її священників «самопроголошеними розкольниками», а Україну називає «Малоросією».
Митрополит Іонафан старанно відвідує суд, і його захист впевнений, що суд його виправдає. Про спілкування з патріархом Кірілом Гундяєвим чи ФСБ на сайті єпархії вже немає згадок.
Листівки, що знайшли в митрополита, називаються (далі російською): «Власти россии призыв для вас», «Донбасс — россия», «История Крыма». Прокурор каже, що в них є фрази «бандерівська влада», «коричнева чума», «Донбас — це росія». СБУ провела лінгвістичну експертизу і вважає, що вони доводять провину Іонафана.
Анатолій Єлецьких, він же митрополит Іоанафан народився в 1949 році в російському селі Шаталовка, що нині входить до Бєлгородської області. І батько, і дід були військовими. Він таємно прийняв чернецтво у віці 17 років. Пізніше він пішов навчатися в духовну семінарію в Ленінграді і був висвячений на священика Кірілом, майбутнім главою РПЦ.
Анатолій 16 років працював з майбутнім патріархом Кірілом, викладаючи спів у семінарії. Однак він зіткнувся з КДБ і був тимчасово висланий з Ленінграда. Після скандалу в семінарії Анатолій переїхав до Києва. Він був запрошений до співпраці з митрополитом Володимиром і став критиком автокефалії православ’я в Україні.
У 1991 році митрополит Філарет (Денисенко) зібрав церковний суд і відлучив Іонафана від церкви. Його, окрім наклепів на Філарета, звинуватили у крадіжці церковного майна з Києво-Печерської лаври та в «бісовщині» — Єлецьких брав участь у конференції шарлатана Анатолія Кашпіровського.
Узимку 2009 року в Москві на Помісному соборі обирали нового патріарха РПЦ. Митрополит Володимир, перш ніж їхати на собор, зібрав у Києві священників, щоб порадитися. На соборі він пропонував обговорити автокефалію УПЦ МП від російської церкви. Іонафан, який теж їхав на собор, був проти. Казав, що УПЦ МП має лишатись там, де є. Так само думав і Кіріл, якого на соборі обрали патріархом, згадує митрополит ПЦУ Олександр (Драбинко).
— Іонафан не впливав серйозно на процеси, Москва і так була проти відʼєднання УПЦ, — каже митрополит Олександр. — Кіріл використовував Іонафана, щоб здіймати інформаційний шум в Україні — мовляв, громадськість проти [автокефалії УПЦ].
У 2014 році митрополит Володимир помер, УПЦ МП очолив митрополит Онуфрій. Він висвятив Іонафана в сан митрополита. Окупація Криму і війна на сході не змінила поглядів Іонафана. У Тульчинській єпархії не відспівували загиблих в АТО. Тульчинська єпархія УПЦ (МП) почала відспівувати загиблих українських військових після повномасштабтного вторгнення. У єпархії поминали в молитвах патріарха Кіріла і називали розкольниками вірян і духовенство ПЦУ.
— Він дружив з мером Херсону Володимиром Сальдо — нині це очільник окупаційної влади в Херсонській області. Вони зійшлися на проросійських поглядах, — розповідає релігієзнавець Дмитро Горєвой. Він родом з Херсону і памʼятає часи, коли там жив Іонафан.
Горєвой згадує, що Сальдо давав церкві гроші на ремонт, Іонафан читав лекції у вишах, спілкувався з місцевою інтелігенцією. Саме Іонафан дав старт карʼєрі архімандрита Олексія (Федорова), настоятеля херсонського Свято-Успенського кафедрального собору. У жовтні 2022 року він сидів у Кремлі поруч із Рамзаном Кадировим.
— Після повномасштабного вторгнення Іонафан казав мені, що прийшли «освободітєлі», — каже співрозмовник «Бабеля». — Про це знали в митрополії УПЦ (МП, – ред.), але там така позиція влаштовувала. Іонафан говорив так не тому, що вірив у свою безкарність, він щиро сподівався на такий розвиток подій.
