Докторка філософських наук Людмила Филипович прокоментувала «Громадському радіо» одну з останніх заяв Папи Римського про те, що влада України нібито «не так і мріє про мирні переговори з Росією».
Влада України нібито «не так і мріє про мирні переговори з Росією», оскільки країна разом із західними союзниками «має дуже велику силу», зазначив Папа Римський Франциск в інтерв’ю Telemundo. При цьому понтифік не став стверджувати, що для досягнення миру Росія має повернути окуповані території України.
Людмила Филипович: Там буквально 3 чи 4 речення були присвячені нашій проблемі, проблемі російсько-української війни. І він же нічого не пояснив: характер цієї політичної проблеми, як він бачить це — сісти за стіл переговорів і домовлятися, на яких умовах? Хто має бути переговірником? Жертва і агресор? Він сказав «за участі третіх сторін», а хто саме? Китай буде на себе тягнути ковдру, Євросоюз має зовсім інші підходи… У цій його заяві я вбачаю тенденцію, яка виходить за межі чисто релігійних справ, а тягне на геополітичні виміри.
Сьогодні обговорюються різні сценарії завершення війни, і є такий дуже популярний, і Папа Римський якраз став «глашатаєм» такого популярного сценарію, який називають компромісний. За цим сценарієм припинення війни можливе без відновлення територіальної цілісності України. Тобто «давайте сідаємо, домовляємося, фіксуємо, що є насьогодні…». Ми ж розуміємо, що Україна, віддавши такі жертви, на таких умовах точно не буде завершувати війну. У нас є свій план.
Християнство — це релігія, яка спрямовується на миротворення. У свідомості будь-якого християнина працює отой заклик, що «має бути мир між вами».
Мені здається, у Папи Римського є відчуття ніби вселенської вини за розділення християнської церкви, яке відбулося в 1054 році. І він, знаєте, з позиції церкви, яка сьогодні нараховує 1 мільярд 200 млн, дивиться на цю меншину в Росії (думаю, там не більше 80 млн), і хоче їх приголубить. Він хоче їм дати надію, показати: «Дивіться, ми, 1 мільярд 200 млн між собою живемо мирно, давайте живіть так само, як і ми живемо. Ми всі браття, ми всі сестри».
Вони хочуть людей повернути на ті наративи, які працюють в голові будь-якого нормального християнина. Але хіба православні християни Росії — це нормальні християни? Якщо вони освячують зброю, якщо вони радіють смертям? Якщо на сьогодні вони є країною, яка освятила смерть як таку…
Я ставлюся до наївних спроб звернення до злочинців «не бути злочинцем» дуже скептично. Я не пам’ятаю випадків, коли зверталися до Гітлера, або до Франка, Муссоліні, Сталіна і це подіяло… Хоч один з них припинив терор і дискримінацію? Злочинець — як алкоголік, він себе не вважає злочинцем…
Хоч і вважається Папа Римський авторитетом моралі, підривати авторитет якого просто-напросто неможливо, але є речі, з якими ми не можемо погодитись.
Цей Папа Римський якраз і є таким, що все більше людей не погоджується з тим, що він заявляє, особливо це стосується українців.
Папа Римський не буде думати і чинити так, як ми того очікуємо. У нього є своє бачення, свій світогляд. Він буде чинити так, як його навчила його католицька церква. Досвід у нього специфічний, дуже далекий від європейських складних конфігурацій, які тут розгортаються.
