У програмі Onet речник МЗС Польщі в контексті 80-х роковин Волинської трагедії заявив, що для нього ті події особисті, адже він «майже волинянин, і хоч його сім’я не волинська, він виріс серед людей, які звідти втекли».
«Ніколи не буде вдалого часу, щоб говорити про це. Це треба нарешті сказати собі, бо досі лунають заклики, що заради польсько-українських відносин варто менше говорити про Волинь», – сказав Лукаш Ясіна.
За його словами, польське суспільство чітко заявило, що це «важливіше за якісь кулуарні дипломатичні переговори».
На думку Ясіни, Україна не розуміє, наскільки це важлива тема для поляків.
«Українська держава цього не зробила [не попросила вибачення], але президент Зеленський має взяти на себе більше відповідальності за всю Україну», — наголосив речник польського МЗС.
У відповідь посол України в Польщі заявив, що українці пам’ятають історію, готові до діалогу і взаємного розуміння, але він вважає неприйнятними будь-які спроби нав’язати Зеленському чи Україні те, що потрібно робити.
«Відома формула справжнього примирення в українсько-польських відносинах, яку взяли за основу ієрархи наших Церков, розуміючи перебіг історії, всю морально-християнську сутність наших взаємин, звучить так: “прощаємо і просимо пробачення”», — додав Зварич.
Волинська трагедія
11 липня виповнюється 80 річниця Волинської трагедії 1943 року. Попри зусилля України та Польщі в питаннях примирення, ті події залишаються одними з найбільш чутливих та дискусійних в історії двосторонніх відносин. У самій Польщі трагедію називають «Волинською різаниною».
Політика міжвоєнної Другої Речі Посполитої була спрямована на культурну, соціальну, економічну та релігійну дискримінацію українців. Це викликало повстанські виступи, організовані Організацією українських націоналістів.
Конфлікт між двома народами загострився під час Другої світової, коли в листопаді 1942 — лютому 1943 років нацисти виселили поляків із низки сіл, заселивши на їхні місця українців. Загони Армії Крайової розцінили це як «співпрацю українців із німцями проти поляків» і в березні 1943 року розпочали акції помсти, які перетворилися на масові убивства.
У той час польська поліція брала участь у німецьких каральних акціях проти українців, польське підпілля Армії Крайової готувало плани відновлення довоєнної польської влади на заході України, а щойно створена Українська повстанська армія розпочала антинацистське повстання.
Із лютого 1943 року Волинь також охопили антипольські акції. 11–13 липня 1943 року загони УПА майже одночасно атакували понад 100 польських поселень, щоб розбити польське підпілля.
Колишній голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович уважає, що, ймовірно, в польсько-українському конфлікті було вбито близько 16 тисяч українців і до 40 тисяч поляків.
