В одному зі львівських прихистків, що діє при протестантській церкві, проживає близько 50 вимушених переселенців. Церква не лише надає їм безкоштовне житло, а й допомагає та стимулює адаптуватися в чужому для них місті: знайти роботу, самореалізуватися й почати життя спочатку.
Про це “Суспільному” розповіла адміністраторка прихистку Ольга Глоговська.
Переселенець з Харкова Ілля Кисельов — скульптор. Розповідає, до війни мав багато проєктів удома. А зараз проживає у прихистку при протестантській церкві та будує життя спочатку. Згадує, як зустрів війну в рідному місті.
“Просто 23 (лютого, — ред.) ввечері я приїхав як зазвичай до своєї майстерні в Харкові, де працював над скульптурами. І працював до самого вечора. Мав зустрітись з батьком, якого не бачив вже два місяці, домовилися про зустріч. І він каже: “Сину, спілкувався з друзями військовими. Завтра починається війна”. Ті плани, що були до війни, вони майже всі зруйнувались. Тому що там ті домовленості по замовленнях, проєкти, які робив у Харкові, готував на Київ, це все відійшло на другий план”, — каже переселенець з Харкова Ілля Кисельов.
Хлопець розповідає, виріс в російськомовному середовищі, але рік тому вирішив почати розмовляти українською.
“Коли я переїхав, я просто почав це згадувати. В мене був такий жарт, що російська зламалась десь на п’ятий день. Я сиджу в майстерні, дивлюсь новини, відчуваю вибухи і я розумію, що в мене все руйнується. Воно вплинуло дуже сильно з самого початку. Пішло відторгнення від чогось російського”, — каже Ілля.
У церковному прихистку мешкає й Ірина Ходарєва з Донеччини. Жінка вже вдруге переселенка: у 2014 довелося покинути рідну Горлівку, а торік — Соледар.
“Вже немає нічого. Було житло, коли я написала в групу спитати, мені написали, що Соледара нема. Тут набагато добріші люди. Якщо звернешся до людей — тобі допоможуть всі. І всі розуміють, що ми ж такі люди, які і вони”, — говорить переселенка з Соледару Ірина Ходарєва.
Ірині запропонували роботу на кухні у прихистку, де вона проживає. Тож тепер жінка готує їсти для інших мешканців притулку.
Зараз у прихистку проживає близько 50 людей. А за час повномасштабного вторгнення у шелтері побувало майже 5 тисяч українців, які втікали від війни, розповідає адміністраторка Олена Глоговська.
“Ми хочемо дати людям не просто місце, де вони можуть побути, переночувати, і далі лишаються самі з собою наодинці. Ми хочемо працювати з душею людини”, — каже адміністраторка прихистку Олена Глоговська.
За словами жінки, їх церква розробила курс з адаптації вимушених переселенців. Їм надають психологічну допомогу, навчають української мови, розмовляють про українську ідентичність та майбутні перспективи.