У понеділок, 24 квітня, в ЧОАС (Чернігівський окружний адміністративний суд, – прим.) мало пройти засідання в якому мав бути розглянутий позов Релігійної громади української православної церкви Свято-Вознесенської парафії м.Корюківка Чернігівської області (саме так вказаний позивач в Ухвалі суду, – прим.) проти Державного реєстратора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Олени Москалюк (фактично, представники УПЦ (МП) оскаржували перехід релігійної громади до ПЦУ).
Про це пише “Сайт міста Чернігова”.
28 серпня 2022-го року у Корюківці відбулися збори громади Свято-Вознесенського собору на яких 159 парафіян проголосували за перехід храму від УПЦ (МП) до ПЦУ (проти був 1 голос, утрималася також 1 людина).
Після цього почався тривалий процес переходу парафії від УПЦ (МП) до ПЦУ. Як нам ще восени 2022-го розповідала одна з організаторок переходу – Альона Макаренко, голова та секретар зборів передали завірений протокол обласному департаменту культури і туризму, національностей та релігій (через довгу назву, далі ми будемо його називати депрел, – прим.) й чекали на відповідь.
Чекати довелося довго, аж до березня 2023-го. Але й після перереєстрації парафії, настоятель храму, отець Олександр (Дем’яненко) (саме він до 28 березня офіційно був очільником парафії, – прим.) відмовився передавати ключи від храму:
“Ми приходили до нього (отця Олександра – ред.), показували йому документи. В нас все законно. Ми просили віддати нам храм. Він (отець Олександр (Дем’яненко), – прим.) відмовився. В нас може виникнути ще одна справа – ми написали заяву (у квітні, тижні два тому) до силових органів з приводу того, що нас не пускають на законних підставах (до храму, – прим.), зараз чекаємо результатів від правоохоронців. Я давав покази. Але наразі відповіді від поліції не маємо”, – зазначає представник релігійної громади парафії Вознесіння Господнього ПЦУ Юрій Карасьов.
На момент запланованого початку засідання на прохідній ЧОАС були тільки три журналісти, та кілька слухачів (наскільки вдалося зрозуміти, прихожан ПЦУ), які спеціально приїхали на засідання з Корюківки.
Тому, як оголосила помічниця судді, засідання було перенесено у зв’язку з неявкою сторін.
Але у цій історії, як виявилося, не все було так однозначно. Адже пізніше під будівлю суду підійшла відповідачка – реєстраторка депрелу Олена Москалюк, яка сказала, що була готова з’явитися на засідання, проте не прийшла через телефонний дзвінок, нібито з суду, в якому їй сказали, що засідання переноситься з невідомих причин: “Я надала суду всі письмові роз’яснення й готова була з’явитися. Але подзвонили з суду й попередили, що судове засідання переноситься і мене повідомлять на яку саме дату”, – каже пані Олена й зазначає, що уточнень причин з яких засідання переноситься (у зв’язку з неможливістю з’явитися позивача, чи через інші причини) їй не надали.
Цікаво, що представники громади ПЦУ (тобто тієї, куди має перейти храм) до справи, яка зараз слухається в ЧОАС, не залучені ані як співвідповідач, ані як третя сторона, ані як свідки: “Нас (до суду – ред.) не викликали. Ми приїхали просто як слухачі”, – зазначає Юрій Карасьов.
Як розповідає пан Карасьов, наразі громада ПЦУ вимушена проводити богослужіння у невеличкому приміщенні. При цьому представників Православної церкви України, які витратили цілий день для того, щоб подолати шлях з Корюківки та відвідати засідання у Чернігові, здивувала неявка позивачів до суду: “Несподівано, що позивач сьогодні не прийшов до суду. Він (отець Олександр – ред.) казав: “Давайте усе за законом, я віддам ключі від церкви тільки після суду”, – й сам не з’явився. Нам важко це зрозуміти”, – підкреслює пан Карасьов.
Тож, можна констатувати, що навіть коли більшість релігійної громади висловлюється за те, щоб залишити УПЦ (МП) та перейти до ПЦУ, цей перехід може тривати довго й відбуватися через судові інстанції. Що, з одного боку, гарно, адже Україна має бути правовою державою. З іншого ж боку – обмежує права більшості парафіян тієї чи іншої громади, які вже не хочуть мати стосунок до УПЦ Московського патріархату, але й не можуть молитися у своїх храмах під омофором (під духовним началом) тієї церкви, яку вони обрали.
