Роком заснування Православної церкви України як Київської митрополії вважають 988 — рік хрещення Русі. Однак вже у 17 столітті Московське царство анексувало Київську митрополію, розпочавши процес зросійщення. Всі подальші спроби відновлення Української церкви також блокувались Росією.
Окупація церкви тривала аж до 2018 року, коли Україна нарешті отримала томос про автокефалію від Вселенського патріархату. Проте московський патріархат все ще присутній в Україні, а його служителі продовжують підтримувати російську агресію.
Про те, чому ПЦУ єдина канонічна православна церква в країні, як заборонити УПЦ (МП) і що значить бути українцем розповів митрополит Переяславський та Вишневський Олександр (Драбинко).
Відповідне відео опубліковане на ютуб-каналі Питомо.
Митрополит Переяславський та Вишневський каже, що саме УПЦ (МП) доклалась до російського наративу, що в Україні треба “спасать православіє”.
“Наші друзі з Московського патріархату з Української Православної Церкви дуже багато разів у своїх промовах за кордоном говорили про гоніння які буцім ще ж 14-го року
існують в Україні. Ці промови цитувалися неодноразово Алфєєвим митрополитом, Пєсковим, Лавровим. Вони вклали в вуха тому ж Путіну І взагалі вклали в саму
ідею денацифікації деукраїнізації України, якраз наратив про те, що треба
спасать православіє”, каже митрополит.
За словами Драбинка, Церква є повноцінним чинником безпеки державної, безпеки національної, безпеки України.
“По-іншому бути не може. Ми можемо поглянути на історію балканських церков , так Грецька, Румунська, Болгарська, Сербська – вони всі стояли у витоків своєї Незалежності, вони були тим осердям, яке рухало до здобуття від Османської імперії Незалежності. І і державами і церквою. У нас, на жаль, склалося так що церква була поневолена і багато століть ми якби жили в однокровному, такому одновірному
суспільстві, і там православні, і ми православні, і там Русь,і тут Русь і як би здавалося, що у нас немає від кого, не було від кого звільнятися, функціонує церква… звичайно церква відігравала в цьому, починаючи з петрівських часів, як департамент
державний ідеологічний свою відповідно роль. Кожен священник – це був “очажок”, який проповідував, як треба любити царя, Боже царя храни, і так воно дотягнулося аж до останнього дня. Тоді було Боже царя.., сьогодні Боже Путіна храні, і церква в Росії являється однією із інституцій, яка є стовпом режиму. Це далеко уже не церква Це –
адмін установа, яка стоїть на службі у Кремля. Це чітко треба уяснити і чим
скоріше ми порвемо пуповину із цією структурою і наші співбрати, які сьогодні
знаходяться в УПЦ (МП) це зрозуміють, от тим швидше вони стануть українцями
За словами митрополита Олександра (Драбинка), дуже часто зараз чуємо про допомогу ЗСУ, про роботу на благо України. Однак, мало робити, треба робити душею і серцем
з Україною. Мало бути українцем по паспорту, українцям треба бути душею!
“І от релігія і церква якраз вона також має бути не лише по паспорту. Вона має бути в
серці. Ми повинні бути українськими православними кожного свята, коли люди збираються в своїй більшості до храму, проходять зібрання, збори парафіяльні і люди
проявляють свою ініціативу, про те, що вони хочуть покинути Московський патріархат і приєднатися до помісних православної церкви. Однак те , що є негативним у цьому процесі, те що священники полишають свої громади. Я не знаю що вони робитимуть через півроку, через рік, коли ці громади, які вийшли з Московського патріархату отримують нових священиків, а тим священикам, які полишили свою паство як Втікачі в даному випадку, які як пастух залишає своє стадо, що вони будуть робити далі?
У мене позавчора стався наглядний приклад. Прийшов священик. 2,5 роки тому також відбулися збори, парафія перейшла, тут на Київщині, до помісної православної церкви Він сказав, що – ні. Я – канонічний. Він полишив парафію. Сьогодні він приходить і запитує Дайте мені десь служити, тому що керівництво Київської митрополії не задовольнило його парафією новою в канонічному статусі. На на сьогоднішній день Він виявився нікому не потрібним, тобто плеяда таких священиків, які полишають сьогодні парафії буде збільшуватися. Ну і сам процес, я ж кажу, що він являється низовим. Люди хочуть!!! Єпископи – вони, поки що не відчули на собі тої повноти необхідності доєднання до помісної православної церкви. Хтось із остраху, хтось із якихось своїх переконань . Ну але в більшості це із-за тої косносності, яка присущає церковному нашому суспільству. Тобто інертність. Ну а ось Дасть Бог якось пройде, і потім все буде так як було! Тобто люди бояться змін, тому процес не настільки активний яким би він би мав би бути.
Питання про заборону Української Православної Церкви (що в єдності з Московським патріархатом), воно неодноразово уже порушувалось і актуалізувалася якраз під час військової агресії Російської федерації проти України, і з початком повномасштабної війни. Звісно, після того як в неділю Торжества Православ’я Патріарх Кіріл напряму уже відкрито благословив російські війська, як називається, вбивати українців і проводити геноцид українського народу, завершити так сказать цю успішну операцію
Тому виникла така законодавча ініціатива про заборону Московського Патріархату в Україні. Я би в даному випадку сказав би, що ці ініціативи в тих законопроектах, які були запропоновані – вони нікчемні самі по собі. Вони не мають можливостів подальшого свого розвитку. Вони по-перше, і не потрібні, і по-друге вони прописані абсолютно безграмотної провокативно. Що варто було би зробити, то це реалізувати на ділі Той закон, який уже був прийнятий, який був підписаний про перейменування Української Православної церкви на російську православну церкву в Україні, і тоді би ми могли би говорити про дійсно реалізацію того, що було в намірах тих, хто писав ті законопроекти про заборону УПЦ (МП) Ми не можемо згідно з законодавством, ні юридично, ні практично заборонити людям сповідувати в тій чи іншій формі, в тій чи іншій юрисдикції Віру в Христа. Ми можемо говорити лише про те, що ця Віра і сповідування прояв своїх релігійних почуттів Вони мають відбуватися виключно в рамках діючого законодавства а тим більше під час військової агресії, під час війни Росії проти України вони могли б бути врегульовані відповідним чином
Митрополит вважає нинішні законодавчі ініціативи абсолютно недоцільними і неконструктивними, особливо під час війни. Бо це може загострити міжрелігійне і соціальне протистояння.
Повне відео можна переглянути нижче
